У «Покровських воріт» 25-річний ювілей

Неймовірно, але факт — всенародно улюблена картина непросто пробивалася до глядача. Фільм довго не випускали на екран. Спочатку режисерові Михайлу Козакову не давали її знімати. Потім тогочасним керівникам від культури привиділася в сценарії антирадянщина, а через те, що Олена Коренєва, яка знялася в картині, виїхала з чоловіком-американцем до США, всі фільми з участю цієї акторки поклали на полицю...

Роботу над «Покровськими воротами» було закінчено 1982 року, але тільки рік потому відбулася прем’єра, пишуть РІА «Новости». На екран фільм випустили за генсека Андропова, який вважав, що народові потрібні комедії. А за Черненка фільм заборонили, але потім кіночиновники все ж таки дозволили сміючись розлучатися зі своїм минулим...

Дісталося «Покровським воротам» від критиків, які назвали стрічку «кітчем». Але насправді автори картини з легкістю прощалися з часом надій, які не збулися... У фільмі багато особистого (автор п’єси Леонід Зорін та режисер Михайло Козаков). Наприклад, на Кості, який іде на побачення, куртка, яку кінорежисер носив 1957 року. У кадрі по телевізору показують фільм, у якому молодий Козаков грає французьке життя. З динаміка на комунальній кухні звучить музика з «Лебединого озера» (під час зйомок фільму режисер був закоханий у балерину). Багато які «крилаті» фрази з фільму пішли в народ:

— Спить рідний акваріум!

— На вулиці йде дощ, а в нас іде концерт. Барометр у всіх радянських людей показує «ясно»!

— Вам що, і Лермонтов не догодив? Чи у вас інші улюблені автори?

— І миром запахло... О Господи, запахло! І ось я вирішив перЕкваліфІкувА-Атися!

— Ні, всі виглядали людьми, і лише ви, Аркадію Варламовичу, повели себе як цілковитий ворог людства!

—... А хто в нас не п’є? Назви! Ні, я чекаю!... Досить, ви мені плюнули в душу! — Аркадію Варламовичу, а не чи хильнути нам по чарочці? — Зважте: не я це запропонував! Ходімо...

— Напишіть комедію у віршах, як Грибоєдов! — Він погано закінчив!

— Вранці — в газеті, ввечері — в куплеті!

— Так, Саво, родину ти розбив, міцну радянську сім’ю. У прах розорив домівку — одні руїни!

— Одна річ шпіцштихель, і зовсім інша — больштихель! Зара’ я вам покажу, де тут хунд беграбен!

— Високі.., висссокі стосунки!!! — Нормальні!... для духовних людей...

— Людочко, Ви чули? Еміль Золя вчадів... Вимикайте конфорки!

— Я вся така недоладна, вся незграбна така... Така суперечлива вся!