Україна очима Ласло Шипа
У п’ятницю у виставковому залі Національної спілки майстрів народного мистецтва України відбулося відкриття виставки відомого майстра дерев’яної скульптури Закарпаття Ласло Шипа. В Києві Ласло Ласлович демонструє свої роботи з нагоди 200-річчя від дня народження громадського й культурно-просвітницького діяча Олександра Духновича.
У Києві майстер зі своєю персональною виставкою вперше, хоча його експозиції прикрашали вже зали Угорщини, Словаччини, Німеччини. Ласло Шип не приховував своєї радості, що нарешті добрався до столиці своєї батьківщини, фольклорним і невигаданим персонажам якої він і присвячує левову частку своїх сил.
На відміну від багатьох майстрів прикладного жанру, які на творчий шлях стають у зрілому віці, так би мовити, за покликом душі, не маючи спочатку професійної освіти, Ласло Шип уже після школи знав, що його життя буде пов’язане з дерев’яною скульптурою. У 1966 році він закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва. Після його закінчення встиг попрацювати шкільним вчителем, а вже з 1973 року й до виходу на заслужений відпочинок був членом художнього фонду Спілки художників України, де створив десятки чудових декоративно-прикладних робіт, які стали прикладом для його колег-різьбярів. Проте «пенсіонером» Ласло Ласловича язик назвати не повертається. З першого року української незалежності він одним із перших записався до Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а на сьогоднішній день продовжує вирізати свої скульптури.
Тематична палітра його робіт, загальна кількість яких наближається до 80, напрочуд різноманітна. Тут є й біблійні мотиви: «Скорбота» — сумний лик Христа в обрамленні тернового вінка, «Різдво Христове», «Архангел Михаїл» і гуцульський побут —«Верховинка», «Сім’я». Не обійшов майстер своєю увагою й такий трагічний період української історії як голод 1932—1933 рр. минулого століття. Однойменна робота займає особливе місце в експозиції закарпатця. Проте перерахувати всі теми робіт Ласло Шипа навряд чи вдасться. Темою його дослідження є саме життя в усьому його розмаїтті. Багато робіт гідно оцінили й на Заході. Українська дерев’яна скульптура прикрашає зали багатьох музеїв і приватних колекціонерів із Німеччини, Норвегії, Росії, США.
