Українська рокіровка на «Кубку Дерюгіної»
Традиційний турнір з художньої гімнастики «Кубок Дерюгіної — Нафтогаз» завершився у неділю яскравим гала-концертом. А до цього у Палаці спорту кращі гімнастки світу з’ясовували, хто ж з них стане найсильнішим на київському турнірі, котрий водночас є другим етапом світового гран-прі.
На жаль, кияни не змогли цього разу побачити росіянок Аліну Кабаєву і Світлану Чащину, яких, нагадаємо, дискваліфікували за вживання допінгу. Без своїх лідерів росіянки виглядали блідо. Вірі Сесіній та Ользі Капрановій втрутитися у боротьбу за Кубок Дерюгіної перешкодив не дуже багатий міжнародний досвід і ряд помилок. У результаті перемогу в перший день змагань святкувала 18 річна українка Ганна Безсонова з результатом у багатоборстві 109,751. Таким чином, вона здійснила рокіровку зі своєю подругою по команді Тамарою Єрофеєвою, яка виграла київський турнір рік тому.
Утім, і цього року Тамара виступила досить упевнено, ставши срібною медалісткою Кубка в суботу і вигравши вправи з булавами на день пізніше. Причому в суворій конкуренції з Безсоновою. На результат 27,191 Аня змогла відповісти «тільки» 27,183. Більше переможниця другого етапу гран-прі підстав засумніватися у своїй повній перевазі над суперницями не дала, перемігши у вправах з обручем, м’ячем і стрічками. До речі, дивлячись на виступи Сесіної, якось не вірилося, що вона виграла попередній етап гран- прі і дві з чотирьох дисциплін в окремих видах. Чемпіонки так не помиляються. Щоправда, не варто забувати, що перший етап проходив у Москві. Змогла вона «зачепитися» за друге місце лише у вправах зі стрічкою і м’ячем, та й то не без «допомоги» суперниць. Синдром помилок, принаймні очевидних, не торкнувся тільки Безсонової. (Могла до неї приєднатися і Єрофеєва, але в останньому своєму виході на килим вона випустила стрічку за межі майданчика.) Це пояснюється більш суворими вимогами, що висуваються Міжнародною гімнастичною федерацією до гімнасток. А в премудростях виведення середнього бала за виступи рядовому глядачу розібратися і взагалі складно. Солідний суддівський корпус, у якому, між іншим, не було українського рефері (щоб не давати підстави засумніватися в об’єктивності суддівства), було розбито на три групи. Перша оцінювала виконання десяти обов’язкових елементів, друга — артистичність та експресивність, третя — завершеність композиції загалом.
Художня гімнастика — один із наймолодших видів спорту. Середній вік учасниць турніру «Кубок Дерюгіної — Нафтогаз» коливався у межах 17-18 років. Цікаво, що найстарша учасниця, 22-річна іспанка Сід Альмудена в анкеті своїм кумиром назвала…Ганну Безсонову, яка молодша за неї на чотири роки. А ось для Тамари Єрофеєвої незаперечним авторитетом є наша легендарна чемпіонка Оксана Скалдіна.
І кілька слів про атмосферу, що панувала у Палаці спорту в ці дні. Відразу зазначимо, що всіх бажаючих він вмістити не зміг. Публіка стояла на сходах, у проходах, шалено підтримуючи гімнасток. Причому не тільки трійку «своїх». Третім повпредом від України, що дозволено регламентом гран-прі для країни-організатора, була перспективна Наталія Годунко, яка несподівано навіть для себе стала «бронзовою» медалісткою у багатоборстві з результатом 105,167, відставши від Єрофеєвої менш ніж на бал (106,101). Але не тільки за українок уболівала доброзичлива київська публіка. Особливо «дісталося» в цьому значенні мініатюрній болгарці Симоні Пейчевій, яка зайняла три «бронзові» місця в окремих видах, та іспанській красуні Сід Альмудене. Симона розповіла, що у Києві з українками — найсильнішими на даний момент «художницями» — змагатися складно, але вона розраховує взяти реванш на чемпіонаті Європи. Утім, публіка, що розбирається у гімнастиці загалом і жіночій красі зокрема, обсипала оваціями всіх, а іноді навіть імпульсивно кричала «Суддів на мило!» —надто вже емоційно дехто сприймав оцінки своїх фаворитів. У ці дні в Палаці спорту було дуже багато дітей, яких суворий сек’юріті як не намагався відганяти від невеликого парканчика, що відділяє килим від залу для глядачів, нічого у нього не вийшло. Дітвора як рій бджіл обліпила парканчик і захоплено спостерігала за виступом своїх кумирів. Хто знає, може років через десять саме вони опиняться по той бік огорожі і вже їм аплодуватиме переповнений, як завжди у Києві, зал.
