Український авангард

Чи знаєте ви, що найбільше продвинуті електронщики-авангардисти Києва та Харкова гуртуються навколо маленького незалежного лейблу Next Sound назву якого перекласти однозначно неможливо. Скоріше цей неологізм потрібно розуміти як «звуки майбутнього».

І справді, те, що культивує Next Sound, жодним чином не вкладається у відомі жанрові стандарти. За свободою самовираження подібні «звукові досліди» нагадують дещо з того, що іменується «фрі-джазом». Себто свобода й напрямки пошуків — необмежені. Межа знаходиться тільки всередині самого шукача. Уявіть, що із звичного комфортного авіалайнера ви пересідаєте на космічний апарат, який закидає вас у безодню, позбавлену будь-яких координат та звичних краєвидів. Щось подібне можна відчути від знайомства з продукцією Next Sound. Диски заслуговують окремої уваги. В наш час цілковитої уніфікації кожен продукт лейблу являє собою рукотворний «вироб». Замість звичних пластмасових коробок ви обстежуєте чудернацькі футляри із звичайного картону, на які нанесено інформацію способом шовкографії, а всередині знаходите ще й бонуси у вигляді рукотворних листівок і флаєрів. Цей теплий і зворушливий «хенд- мейд» сильно контрастує з виразно «нетутешнім» змістом.

У Києві з унікальним лейблом опікується Дмитро Федоренко, він же — КОТРА. Під цим ім’ям він видає свої сольні роботи і CD-компіляції колег. Взагалі, у нас перша хвиля інтересу до електронної експериментальної музики виникла на початку 90-х. «Пан-Кіфаред», «Іван Самшит», «Цукор — біла смерть», «Блеміш», «Ярн», «Звірята Суфіни» та інші становили доволі своєрідний електронний андеґраунд. У середині 90-х відомий промоутер Віталій Бардецький створив лейбл Sale Records, аби видавати й популяризувати найкращі зразки електроніки. Балансуючи на межі альтернативності та комерційності, Бардецькому вдалося «застовпити» маленьку, але свою нішу на аудіоринку України. Час від часу Sale Records радує своїх прихільників непоганими релізами, втім нічого особливо нового серед них не траплялося. Умовно Next Sound являє собою «третю хвилю». І за змістом це якісно інше явище. Яке — спробуємо розібратись…

— Десь у 2000-му році я та декілька активістів вирішили створити невеличкий лейбл, який би «просував» у життя некомерційні роботи певного кола авторів, розказує Дмитро Федоренко (КОТРА). На той момент «критична» маса творів експериментального ґатунку вже існувала, тож ми почали з мого альбому «ТЕК». Оформили лейбл, надрукували тираж, аж раптом у країні починається антипіратська кампанія, і Верховна Рада України приймає закон про ліцензування в СБУ, контрольні марки тощо. Ми, відповідно, «пролітаємо» з нашими релізами, оскільки в нас — ані комерції, ані грошей, аби повністю покрити юридично-правові витрати. Одночасно я дізнаюсь, що в Харкові існує близька за духом неформальна компанія, яка також зареєструвала свій лейбл Next Sound і видала кілька релізів «ембіентного напрямку». Генератором харківського руху був Андрій Кириченко, групи «Моглас», «Сідхартха» та інші. З’ясувалося, що Андрій співпрацював із західними незалежними лейблами, відсилав за кордон свої релізи, активно листувався. Я приєднався до них, почав передавати свої матеріали. Разом ми зробили кілька компіляцій, почали їх розповсюджувати. Поки що це — «бізнес» в лапках, оскільки економічно вихід «в нуль» — то є нормально. Та головне — до нас приєднуються нові й нові ентузіасти, щотижня отримуємо кілька демонстраційних CD від авторів, які хотіли б з нами працювати. І що цікаво — надходять пропозиції з-за кордону. А це свідчить про високу оцінку наших із боку людей, яким, повірте, є з чим порівнювати.

За майже п’ять років існування Next Sound — стильова палітра розширилася від медитативного «ембіенту» до найбільш жорстких «нойзових» проектів. Головне: ми весь час у фарватері світової експериментальної музики, оскільки налагодили тісні стосунки з «монстрами» англійськими, німецькими та японськими рекорд-компаніями. Зараз ми не почуваємося провінцією. За останній рік ми звернули увагу на академічну експериментальну та електронну музику. Будемо видавати Аллу Загайкевич — відомого композитора, автора музики до фільму Олеся Саніна «Мамай». Хочемо видати кілька альбомів Олександра Нестерова. Він створює розкішну музику, але ті диски, які Нестеров вже видав — лежать мертвим грузом. Лежать через відсутність належної пропозиції. Ще я хочу підкреслити, що ми є абсолютно незалежні, зокрема й тому, що жодного разу не взяли ані копійки спонсорських грошей…

Нині Next Sound — єдиний лейбл, який презентує в світі сучасну авангардистську сцену України. Власним коштом Дмитро Федоренко та його колеги роблять промо-копії дисків і розсилають їх по всій Європі. І це дає свої плоди. У Німеччині існує найбільший у світі фестиваль «Клаб-Transmediale», який триває цілий тиждень і демонструє найновіші зразки відеоарту, інтерактивних інсталяцій та експериментальної музики. Увесь Next Sound — а це КОТРА, «Заволока», Андрій Кириченко, «Моглас» та інші — побували там вже по декілька разів. Якщо врахувати, що Transmediale — це все одно, що для художників Венеційський Bienale, то «зелене світло» для його учасників спалахує і в інших країнах. У Польщі, Словаччині, Австрії наші партизани-експериментатори з успіхом презентували, так би мовити, Україну авангардистську. Це рух за вектором «Схід — Захід» дедалі стає все динамічнішим і змістовнішим.

Сумну сентенцію про те, що наших артистів (а це стосується усіх жанрів — від опери до рок-н-ролу) ліпше знають за кордоном, аніж удома, підтверджують і наші «герої невидимого фронту». Втім, їхня невидимість часом зникає й вони «матеріалізуються» під час рідкісних, але доволі нетривіальних акцій. На початку літа відбувся фестиваль «Деталі звуку». Його засновниками й організаторами виступили незалежні лейбли Next Sound і Robotek, а також Спілка композиторів України. Це був перший міжнародний фестиваль експериментальної музики, який трохи підняв «завісу таємничості» над діяльністю дослідників природи звуків. Зокрема КОТРА досліджував аспекти фізіологічного впливу звуків на людський організм. Йому цікаво розкладати звук на складові частини, тому він використовує осцилографи, саморобні генератори та інші екзотичні «інструменти». У інших авторів — свої «прибамбаси» та «родзинки», але усі разом вони створюють враження відкритої для всіх творчої лабораторії, в якій творчість є синонімом незвіданого, ексклюзивно — новаційного пошуку нових обріїв у світі звуків, де поки що немає банальності та штампів.