«Улюблене» свято<br> Завтра — День Святого Валентина
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському (1415 рік), який сидів у той час у в’язниці, в одиночній камері та вирішив боротися з нудьгою шляхом написання любовних послань власній дружині. Однак найбільшого розквіту валентинки досягли до вісімнадцятого століття. Тепер під «валентинкою» маються на увазі вітальні листівки у вигляді сердечок, із найкращими побажаннями, освіченнями в коханні, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди підносять своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують кохання), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, закоханих пар, що цілуються. Причому не обов’язково людей. Цілком підійдуть і канарки, що воркують. Але поза конкуренцією справедливо визнаний символ Дня Святого Валентина — маленьке крилате янголятко Купідон. Такого і в кiоску можна купити за 3 грн., і довго вибирати в елітному бутіку, віддавши за нього значно більшу суму. Адже для коханих не шкода!
Про Валентина, який дав святу своє ім’я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е. в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди підносять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю передбачити, що Валентин був відносно молодий, гарний із себе, добрий і чуйний. Є дані про те, що, нарівні з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.
Час життя і діяльності Валентина співпали з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже симпатизував християнам. Для збереження військового духу імператор видав указ, який забороняв легіонерам одружуватися, бо одружений дуже багато часу проводить у сім’ї та зайнятий думками не про благо імперії і військову доблесть.
Не боячись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим сягало ще далі — він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояк, дарував молодятам квіти.
Зберегти все це таємно не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (і сьогодні ми багато в чому живемо за Римським Правом), з кожним днем хмари збиралися над головою священика. У кінці 269 року н. е. пролунав грім — Валентина було взято під варту, а незабаром підписали указ про його страту.
Легенда огортає романтичним флером й останні дні життя Валентина. Згідно з одними уявленнями, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне — молодий християнський священик дійсно загинув в ім’я Любові. І цієї Любові було йому відпущено дивовижно багато на одне його коротке життя — любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, що творить добро.
Недивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнського мученика, що постраждав за віру, його було канонізовано католицькою церквою. В Західній Європі день Святого Валентина відмічається з XIII століття, в США з 1777 року. Тепер і у нас стало на одне свято більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Воно відмічалося восьмого липня і було пов’язане з легендарною історією кохання Петра і Февронії.
