Урок практичної моди від Михаїла Вороніна
Всеукраїнський тур Михаїла Вороніна завершився в суботу грандіозним шоу у палаці «Україна». А ідея його виникла майже рік тому, коли метр, піддавшись на умовляння режисера Олексія Кужельного, по-перше, ризикнув вивести моду на вулицю (адже прийнято вважати, що видовище це досить елітарне, розраховане на публіку підготовлену, а не на народ, який бездіяльно вештається); по-друге, створив і показав найбільший у світі смокінг (до речі, його таки занесено до Книги рекордів Гіннеса). Перша спроба, незважаючи на всі сумніви, виявилася вдалою. Після цього і відбувся великий тур — Харків, Одеса, Запоріжжя, Дніпропетровськ.
Режисер Олексій Кужельний зізнався, що найважчим спочатку було сумістити вуличну стихію дійства і показ мод, зосередити увагу публіки на власне костюмі. Доводилося вдаватися до різних творчих хитрувань. Але все-таки вони досягли свого: головну роль у шоу грала саме колекція. Втім, у Михаїла Вороніна навряд чи могло бути інакше. Не випадково його нова колекція називається «Мода в житті». Це абсолютно практичний одяг, який при цьому демонструє найвищий клас виконання і абсолютну повагу до клієнта. Маестро точно знає, як підкреслити його достоїнства і приховати недоліки. Яким повинен бути костюм, щоб його володар відчував себе комфортно і на роботі, і на вечірці. Як підібрати смокінг, щоб навіть у перший раз (це, погодьтеся, не рядовий одяг) почувати себе в ньому природно. До того ж усвідомлення, що все це буяння абсолютно доступне і аж ніяк не є модою для обраних, просто не може не зближувати публіку і дизайнера.
Звичайно, заключний показ туру в «Україні» було витримано в іншій стилістиці, ніж на міських площах. Він був якщо і не менш демократичним, то більш вишуканим і, не побоюся цього слова, буржуазним. Гламурності додавали імениті гості, яких було немало і в залі, і на сцені — Ян Табачник, Володимир Засухін, Тетяна Недєльська, Ані Лорак...
До того ж «Мода в житті» була приправлена «Модою в театрі» — іменитого московського гостя В’ячеслава Зайцева. Колекція вiдомого дизайнера адресована переважно жінкам, які володіють великою сміливістю і не меншим гаманцем, за зізнанням самого Зайцева. Чоловічі моделі тут (на відміну від колекції Михаїла Вороніна) швидше, служили акомпанементом до підтримки фантазійного рівня всієї колекції. А фантазію свою модельєр черпав «у споконвічно російських мотивах, правда, завдяки французьким тканинам». У результаті, вбрання від Зайцева дійсно сприймалося скорiше як експонати в театрі моди, ніж як реальний одяг. Втім, «життєва» мода Михаїла Вороніна все розставила на свої місця.
