Усі в сад: на бузок!
За всю історію Національного ботанічного саду, який офіційно відкрився у 1964 році, лише один раз — у 1986 році — на знаменитий бузок, який, нарівні з трояндами, є головною приманкою для публіки, не прийшли помилуватися кияни і гості столиці. У той рік бузок на Печерську був особливо пишний, майорiв всіма барвами, які тільки можливі для цих весняних кольорів, згадує співробітник Ботсаду, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник і головний знавець київського бузкогарію Василь Кузьмович ГОРБ. Жахлива чорнобильська весна, напевно, саме тут, у природному заповіднику, стала відчутною реальністю запустіння і страху, яка, можливо, не так проявлялася у залізобетоні житлових масивiв, де люди по волi чи по неволi продовжували пересуватися й існувати. Втім, таких весен більше не було, й у задоволенні піти у вихідний «на бузок» не відмовляє собі ось уже декілька поколінь киян.
Бузок починає квітнути кожного року в різний час. Минулого року, наприклад, була дуже рання весна. «Напевно, найранiша за більш ніж 30-річну мою роботу в Ботанічному саду, — згадує Василь Кузьмович. — Подібна була ще в 75-му, але й тоді бузок зацвів пізніше 1 травня, як це було в 2002-му». Нинішнього ж року, навпаки, пізня весна. Зате процеси цвітіння йдуть більш форсовано через високу температуру, яка стоїть зараз у Києві. Масове цвітіння бузку фахівці прогнозують на 15 — 17 травня. А ось похолодання цього року, всупереч очікуванням, жодної шкоди бузку не заподіяли. І сніг для рослини не біда. Протипоказані їм дуже низькі температури і різкі перепади, а температура близько 0 градусів не страшна. Навіть коли у період цвітіння випадає сніг, шкоди бузку він не завдає. Небезпечний сніг під час цвітіння для плодових культур — гинуть тичинки, і в результаті потрібно чекати неврожаю.
Наш сад славиться не числом і не кількістю кущів, а в першу чергу вдалим розташуванням і грамотним плануванням. Бузкогарій розбито в природному амфітеатрі, з видом на Дніпро, на території знаходиться Свято-Троїцький Іонинський монастир, який, незважаючи на всі тяжби з Ботанічним садом, залишається однiєю з найкрасивіших його складових. «Я був за кордоном, бачив різні бузкогарії. За прикладами ходити довго не треба. Візьмемо сад бузку в Москві. Там у лісовій місцевості на рівному майданчику росте бузок — його не менше, і він не гірше нашого, але крім фахівців туди ніхто не ходить. Тому що сад не вражає візуально, — розповідає Василь Кузьмович. — Щоправда, квіти там не мають такої декоративності через особливість клімату. Однак до нього можна було привернути більше уваги, якби сад знаходився десь на «неспокійному» рельєфі».
У Національному ботанічному саду сортів бузку і різних його гібридів понад 150. Цвітіння, залежно від того, ранній чи пізній сорт, перманентно продовжується майже два місяці, протягом яких Ботсад відвідують 400 — 500 тисяч людей (приблизно стільки ж приходить і восени, «на троянди»). Утім, велика пропускна спроможність заповідника має і негативний бік. Ну уявіть, за вихідні можуть прийти до 100 тисяч осіб, і навіть якщо всього 1% відвідувачів пришли з метою винести квіти, все одно це тисяча осіб, що для саду немало. Працівники Ботсаду вже втомилися звертатися до ЗМІ з проханнями придушити цей тваринний інстинкт: побачив — зламав, поніс заради свого задоволення або користі. Адже щоб відновити зламаний кущ, потрібно 3-4 роки. Хоч бузок і застраховано, проте матеріальний збиток і без того постійно недофінансованого об’єкта колосальний. За псування квітів статті КК не передбачено, а адміністративні штрафи — лише гривень 10 — 20. А за цією незначною загалом сумою ховаються роки копіткої роботи небайдужих людей і унікальні кольори, які, як жодні інші, можна назвати суто весняними.
