Валієв повірив супернику, а того «заклинило»
— Борисе Сослановичу, ви цього чекали?
— Хлопці просто рвалися в бій, адже, як ви пам'ятаєте, вони поступилися у фіналі розіграшу Кубка світу російським борцям і жадали реваншу. Склад у нас майже не змінився, а от результат вийшов абсолютно протилежним.
— У нас три чемпіони, і до своїх перемог вони прийшли, природно, по-різному.
— Дуже радий за Сашу Захарука, який утретє завоював золоту медаль на європейському килимі.
Навіть у тих сутичках, де він поступався супернику по ходу 1—2 балами, відчувалося, що він зараз додасть і вийде переможцем.
Також проявив велику волю до перемоги Ельбрус Тедеєв, який ще 1995 року став чемпіоном світу. Потім йому якось не щастило, і він пішов трохи у тінь. Як бачимо, Ельбрус подолав себе і зумів знов увійти в борцівську еліту. З характером у нього теж нормально: в одній із сутичок програвав 0:6, вийшов уперед — 9:6, а потім закінчив двобiй чистою перемогою.
Але, як на мене, перемогу у фіналі пам'ятиме більше від усіх Заза Зазіров. За дев'ять секунд до кінця сутички проти росіянина Алавердієва, за рахунку на користь останнього, суддя Зазу поставив у партер, і росіянин вже передчував перемогу. Але тут сталося неймовірне. Заза зумів підвестися, перехопити суперника за голову і провести прийом на два бали. Унікальний випадок! Уболівальники столиці Білорусі влаштували йому справжню овацію.
— А що, росіяни дійсно на всі 100% були впевнені у своїй загальнокомандній перемозі?
— Є такий відомий борець, член Федерації боротьби Росії, Михайло Маміашвілі. Ще торік, після нашого успіху в Будапешті, він сказав, мовляв, все, перший і останній раз команда України виграла перше місце. І яким же було його здивування, коли він, разом з генералом Олександром Коржаковим, приїхавши до Мінська на третій день змагань, дізнався, що відразу четверо українських спортсменів будуть боротися увечері за чемпіонський титул.
— Та все ж наші найближчі сусіди трохи було не обвели вас круг пальця.
— Трохи не вважається. Річ у тім, що за новими правилами можуть зняти з килима за непроведення прийомів відразу двох суперників. Уявіть собі: за перше місце борються рівні за силою атлети, які перемогли вже всіх інших. А от перемогти один одного не можуть. Виходить, що їм треба зарахувати поразку? От у сутичці за вихід у фінал супертяжкої категорії, за рахунку 0:0, росіянин Андрій Шумілін шепнув нашому Мерабу Валієву, мовляв, давай я проведу прийом на один бал, а потім тобі його віддам. У додатковий же час нехай переможе найсильніший. А в результаті вийшло, що росіянин «взяв» очко, а не віддав. Потім, він виправдовувався, мовляв, його «заклинило»...
— Всі судді, тренери, спортсмени розуміють несправедливість цього правила, а воно ж існує і примушує борців вдаватися до цих маленьких хитрощів?
— Розмови йдуть про це давно і, гадаю, це правило вiдмінять.
— А що нового в боротьбі, і які тенденції з'явилися в її розвитку?
— Дуже зросла роль партеру, і сьогодні спортсмен, який не вміє в ньому боротися, не може розраховувати на високі місця в турнірі.
— Що ж чекає на нашу збірну в олімпійському Сіднеї?
— Якщо як у Мінську — вона буде сильною духом і дружна командою — то буде приречена на успіх.
