Відстрілялися...
Мабуть, саме це спало на думку з останніми залпами салюту працівникам тих служб, яким, на відміну від киян і гостей столиці, що відпочивали, два святкові дні довелося нести «вахту» — пожежникам, медикам, працівникам громадського харчування і, звичайно, міліції (всього було задіяно близько 10 тис. чоловік особового складу). Явно з полегшенням зітхнуло й Управління культури Київміськадміністрації, яке відповідало за проведення спортивно-пізнавально-розважальної частини свята: на «порядку денному» на вихідні значилося аж 16 заходів загальною вартістю 350 тис. гривень.
З дійсно цікавих акцій можна відзначити 110-літній ювілей київського трамваю, в рамках якого на Поштовій площі відбулася виставка техніки, що колесила вулицями столиці довгі роки своєї історії. Цікавими були й конкурси, проведені на Подолі відомою пивною маркою — варто було побачити, з якою завзятістю і азартом проявляли в спарингу здібності представники сильної статі, що бажали отримати дармовий ящик пива. Того ж дня на чолі з мером постріляли з гармат на відкритті відреставрованого «екстер’єру» Історико-архітектурного музею «Київська фортеця». На день пізніше — розважали киян на столичному іподромі бігами на колясках, а також трюками Кінного театру «Українські козаки».
Неоднозначною, швидше навіть дещо двозначною можна назвати Всеукраїнську акцію інвалідів-спінальників «Дивися на мене, як на рівного». З одного боку, почесними учасниками заходу стали представники мерії. З іншого — дійство можна назвати німим докором все тій же адміністрації: долаючи «муляжні» сходи та тротуарні пороги, інваліди продемонстрували всі ті труднощі, які їм щодня доводиться долати «завдяки» архітектурній бар’єрності — навіть на оновленому за «європейським» зразком Майдані.
Словом, програма святкових днів явно відрізнялася різноманіттям. У той же час, навіть у завчасно виданому журналістам плані культурно-масових заходів позначка «традиційний» стояла практично скрізь. Незвичайним, судячи з усього, стало тільки давно обіцяне столичним жителям відкриття підземного простору «Глобус». Ось тільки чи співпали очікування з побаченим — під великим питанням. Як сказала вчитель музики Ірина Іщенко, підземне місто викликає явно неоднозначну реакцію. З одного боку, грандіозність вражає, проте викликає сумнів той факт, що спорудження такої помпезної споруди є на сьогоднішній день першочерговим завданням для міста. У той же час, у бізнесмена Дмитра Сисоєва поєднання білого мармуру, нікелю, пластикових міні-ескалаторів, прозорих ліфтів і фонтану викликало почуття гордості за нове обличчя столиці. Хоч, говорить Д. Сисоєв, «захоплення дещо спадає, коли порівнюється «прилизаний» центр і непривабливість деяких інших районів столиці зі специфічними ароматами, колоніями бомжів і бродячими собаками».
Незважаючи на «неоднозначність» роздумів окремих відвідувачів стосовно «Глобуса» і деяких «наземних» заходів, спостереження показали — навіть незадоволені організацією свята і несподіваним дощем зуміли зайнятися «аутотренінгом» і підняти собі настрій. Почасти не без допомоги «зігріваючого», який продавався всюди: до вечора знайти незаповнений пластиком і битим склом квадратний метр було вельми проблематично. Щоправда, з якісною закускою пощастило далеко не всім, оскільки варіантів було небагато: або вистояти годину-півтори в більш- менш пристойному закладі зі здоровою їжею, або «об’їдатися» з лотка неапетитною піцою і черствими пиріжками з м’ясом сумнівного походження.
Загалом, невелике опитування киян показало, що святом основна маса задоволена. Щоправда, у декого виявилися досить «недитячі» запити до його організації: «хочеться «такого», в дусі бразильських карнавалів і свят іменин голландської королеви, які збирають потоки іноземців». Схоже, що задоволеними «по повній програмі» залишилися баттл-хендлері, або, якщо по-простішому, столичні та приміські збирачі пляшок. У святкові дні їхній улов неабиякий.
