Вправи для двох тіл і пам’ятника в Сохо
Успіх на Бієннале-49 у Венеції українського художника Олександра Ройтбурда, який мешкає в США, отримав продовження. Його відео представлене на великій виставці в Сохо — найбільш престижному галерейному районі Нью-Йорка.
Нью-йоркська галерея «Спенсер Браунстон» перетворилася на сцену відео-арту. В проекті «Screen» демонструються твори відразу декількох визнаних художників. Ройтбурд показав відео «Вправи для двох тіл з пам’ятником» — своєрідне продовження зооморфного реалізму його нашумілого «Психоделічного вторгнення броненосця «Потемкин» в тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна».
Герої обох творів Ройтбурда — оголені персонажі з мавпячими головами. Але вільна візуальна цитата з голлівудського блокбастера «Планета мавп» об’єднує ці роботи лише на перший погляд. Обидва твори в жорстко-гротескній формі відображають драматургію людських контактів — тактильних і психологічних. У «Вторгненні» мавпоморді істоти есхатологічними монстрами виникають у місиві із садистських ейзенштейнівських кадрів на потьомкінських сходах, стаючи втіленням звіриного духу людського натовпу. А у «Вправах» вони — вже головні дійові персонажі, алегорії переусвідомлених з постмодерністським сарказмом фрейдистських рушійних сил особистості: сексу і насильства. Вправи в насильстві-коханні як комунікації відбуваються на романтичному пейзажі. Академічна потилиця погруддя якогось класика, що виступає для них певним тлом, ніби втілює безпорадність двох тисячоліть християнської цивілізації перед безоднею часів героїзованих язичництвом насильства, воєн і людських жертв, що таки зберігається в пам’яті людства.
«Вправи для двох тіл і пам’ятника» складають частину триптиха «Балканська ритуальна музика 1999 року», який вперше було показано у Словенії. Там у рамках виставки міжнародних кураторів метр українського мистецтва представив також «Психоделічне вторгнення», обране згодом куратором візуальної секції Бієннале-49 у Венеції Гаральдом Зеєманом для проекту «Плато людства». Третьою частиною ройтбурдівського художнього висловлювання у Словенії став перформанс: голий юнак у мавпячій масці повинен був читати вголос тексти «Променів Чучхе» «великого вождя і дорогого керівника» КНДР Кім Ір Сена російською мовою. Продовження лінії первородного звірства людської психології очевидне: тоталітарні ідеології апелюють саме до пам’яті до-християнських тисячоліть, що обожнювали насильство.
Цей перформанс мало не зірвався: його словенський учасник виявився адептом якоїсь орієнтальної секти і вирішив, що його роль може мати погані кармічні наслідки. Честь українського концептуального мистецтва врятувала дружина Олександра Ройтбурда — прогресивний український модельєр Ірина Дратва. Відповідальну місію своєрідно костюмованої декламації вона виконала з блиском.
Про свою участь у виставці «Screen» Олександр Ройтбурд каже наступне: «Ніякої особливої престижності, просто хороша галерея в Сохо». Для тих, хто в курсі кон’юнктури сучасного мистецтва, очевидно, що художник лукавить. Виставка в Сохо — певний рівень у табелі про ранги сучасного художника, тим паче, не корінного американця. Нью-йоркські метри роками терпляче чекають уваги до своєї творчості від галеристів та кураторів респектабельного району. Пропонувати себе, розсилати резюме і просити переглянути чиїсь картини там не прийнято — все дуже чинно та ієрархічно. Проте після участі в головному проекті Венеціанської бієннале художнику в західному світі вже не потрібно пояснювати, хто він такий.
Олександр Ройтбурд органічно належить обом культурам — американській та українській. На відміну від багатьох творчих особистостей, які останнім часом виїхали з України, він не соромиться своєї батьківщини. Не- зважаючи на те, що найбільше міжнародне визнання прийшло до Ройтбурда саме в США, — що, на жаль, явище цілком природне, враховуючи неосвічене ставлення нашого суспільства до концептуального мистецтва. Живопис Ройтбурда представлено в Третьяковській галереї і Державному Російському музеї Санкт-Петербурга, але ви не зустрінете його сьогодні в київських музеях. За покращання цієї ситуації взявся Музей історії Києва. З 27 жовтня по 27 листопада в його філії, присвяченій творчим досягненням української діаспори — Музеї культурного спадку, — відбудеться виставка, приурочена до 40-річчя майстра. На ній буде репрезентовано живопис, графіку та відео: Київ уперше побачить «Психоделічне вторгнення броненосця «Потемкин», що прогриміло на весь світ. Прикметним є те, що спонсором виставки виступає фірма «Фармако» — великий постачальник фармацевтичних препаратів в Україні. Очевидно, що грамотне розуміння сучасного мистецтва не менш важливе для духовного здоров’я нації в XXI столітті, аніж ліки та вітаміни — для фізичного.
