«Я завжди була впевнена у своїх силах і без допінгу»

— Оксано, а як ви прийшли у цей вид спорту?

— У п’ять років я була дуже жвавою дитиною, і батьки мене вирішили віддати до спортивної секції. Привели у щось на зразок групи здоров’я, де в основному була гімнастика, батут, акробатика. Незабаром у мене розпізнали здібності, й тренери вже цілеспрямовано почали займатися зі мною батутом.

— Розкажіть про цей вид спорту, наскільки він складний і травмонебезпечний?

— Обмежень немає ні у вазі, ні в зрості. Звичайно до групи набирають дітей 6-7 років. Хоча були й випадки, коли приходили хлопці та дівчата з 6-7 класів, яких можна було всього навчити і вони багато чого домагалися. Але загалом це складний вид спорту, зазнає великого навантаження вестибулярний апарат. Ну і, звичайно, батут — небезпечний снаряд. Можна вилетіти й розбитися. Зі мною, слава Богу, такого не було. При правильній підготовці під час виконання вправ такого не трапиться. За цим повинен стежити й тренер. Коли відчуваєш, що можеш вилетіти, то страхуєш себе сам. Це йде зсередини. Той, хто не вміє прислухатися до себе й тренерів, звичайно, падає, ламає руки, ноги. А взагалі, в історії батуту було два смертельних випадки й декілька випадків інвалідності.

— У Сіднеї перші два місця в жіночих змаганнях посіли вихідці з СРСР. Коли взагалі з’явився цей вид спорту в світі і в нас?

— Це досить молодий вид спорту, він з’явився на зламі 60 — 70-х років минулого сторіччя. Спочатку батут використовувався як тренажер для космонавтів. Звичайно, на ньому вправлялися і акробати і гімнасти, але як вид спорту він оформився лише на початку 70-х.

— Як ви оцінюєте готовність українських батутистів до Олімпіади в Греції?

— Незважаючи на народження дитини, я цікавлюся спортивними новинами, стежу за роботою Національного олімпійського комітету і вважаю, що в наших спортсменів є дуже добрі шанси на олімпійські нагороди. Як у чоловіків, так і у жінок. Є певний рейтинг спортсменів, і, виходячи з нього, судді й оцінюватимуть виступи батутистів. А в українців рейтинги високі. Виділяти поки що нікого не хотілося б. Я впевнена, що всі хлоп’ята, які отримали олімпійські ліцензії, можуть боротися за «золото». Щоправда, в Афінах конкуренція буде ще більш жорстка, аніж у Сіднеї. Наприклад, на останньому чемпіонаті світу здивували добрі результати китайської збірної. Адже коли я пішла (2002 рік. — Авт. ), їх навіть не було на обрії.

— Оксано, повертаюсь до Сіднея. Чи були у вас шанси на «золото». Бо я чув багато думок фахівців про те, що ваш виступ був кращим, ніж у росіянки Ірини Караваєвої?

— Скажімо так. Батут суб’єктивний вид спорту. У кожної людини своя думка. Доки судитимуть судді, будуть і незадоволені спортсмени. Адже в кожного з батутистів своя певна техніка, у когось більш жіночна, у когось — більш силова. А кому судді віддадуть перевагу — вгадати непросто. Але, до речі, складністю сучасні програми не переобтяжено, більш важливу роль відіграє техніка. З цього погляду в моєму виступі присікатися було абсолютно ні до чого. Я сама неодноразово дивилася повтор і дійшла такої думки. Але Караваєва була тоді більше на слуху, більше перемагала на турнірах перед Олімпійськими іграми.

— А ви переживали перед стартом?

— Так, дуже сильно. По-перше, тому що це був олімпійський дебют для стрибків на батуті. Історичний момент, можна сказати. Переживала я не лише за себе та своїх тренерів, й за всіх, хто за мене уболівав і кого я боялася підвести. У Сіднеї було дуже багато відволікаючих чинників: величезний зал, тисячі глядачів, при виконанні програми хтось кричав із зали. Треба було повністю відключитися й стрибати, як на тренуванні, а це зробити дуже непросто. До речі, розминалися ми в залі на батутах із однією сіткою, а виступали зовсім на інших сітках і снарядах. Але ж усі батути навіть однієї фірми — різні. Одна сітка може бути жорстка, інша — в’язка, третя погано пружинити.

— Чи стежите ви зараз за спортивним життям, чи товаришуєте з іншими спортсменами?

— Звичайно, я стежу за спортивними подіями. Особливо за близькими мені спортивною та художньою гімнастикою. Спілкуємося з братами Кличками, по можливості, коли вони приїжджають до Києва. На жаль, відбувається це не так часто.

— Ризикнете спрогнозувати кількість золотих медалей у Афінах?

— Окрім Клочкової, я думаю у нас добрі шанси в художній і спортивній гімнастиці, в батуті — однозначно. На жаль, до програми цих Олімпійських ігор, як і раніше, не ввели синхронні в моєму виді спорту. Якби в цій дисципліні розігрувалися медалі, то я, мабуть, досі б стрибала.

— А якби в Сіднеї розігрувалися медалі в синхронних стрибках, то в нас було б ще одне «золото»...

— Так, звичайно. Ще з 93 гороку ми із землячкою Оленою Мовчан були першою парою в світі. І, об’єктивно кажучи, рівних нам не було. У нас було багато всіляких рекордів за виконанням, за складністю, за сумою балів. Але цього разу домогтися включення синхрону так само не вдалося. А стрибати до 40 — 50 років, як ви розумієте, я не буду.

— Розкажіть про ваші захоплення поза спортом.

— Наше з чоловіком головне захоплення — це дитина. Богданові зараз півроку. Коли він з’явився, все інше відійшло на другий план. А з чоловіком ми познайомилися два роки тому в США.

— Як ви ставитеся до проблеми допінгу, які останнім часом стрясають світовий спорт?

— Я особисто за спорт без допінгу. Мій вид спорту в цьому плані специфічний. Треба постійно тренувати вестибулярний апарат. Тут навіть якщо щось застосуєш, то не знатимеш, як себе поведе організм. Можна допінгом не поліпшити результат, а впасти і розбитися.

— А ось ви як професійна спортсменка можете сказати, чи дійсно багато спортсменів, спійманих на допінгу, щиро не знають, як він опинився в організмі?

— У мене був випадок перед змаганнями, коли мені хотіли ввести якусь ін’єкцію під виглядом вітамінів, які вживають спортивні гімнасти. Можливо, це було й так, але я не дозволила зробити собі укол, побоюючись того, як поведе себе організм. До того ж, я завжди була впевнена в своїх силах і без уколів. Щоправда, я протягом кар’єри вживала вітаміни. Наприклад, С і Е, які були необхідні для мого організму. А взагалі, кожен лікар і тренер чудово знають, які ліки можна застосовувати. І знають, що навіть у цитрамоні міститься кофеїн і не можна пити каву. Але, чесно кажучи, зараз дійсно дуже поширене застосування допінгу. Можливо, це пов’язане з фінансовим аспектом. Особливо високі ставки в комерційних видах спорту.