Як ми поярмаркували в Пирогові

Ярмарок зібрав народних майстрів з усіх областей. Він тематично не заангажований, дуже подобається відвідувачам, бо вони можуть придбати давно омріяну річ або навіть витвір мистецтва. У Пирогові водночас можна було побачити ліжникарів з гірського Яворова, вишивальниць і ткаль з Кіровограда, різьбярів з Вижниці і навіть писанкарок із Космача, Києва, Луганська. Хоча писанкарський період давно минув, але, приміром, киянка Оксана Білоус у своїй колекції має кілька тисяч писанок із усіх регіонів України, вивчає й відтворює сама їхні взірці. Майстриня вважає, що це не тільки предмет великоднього ритуалу, а прадавнє знакове письмо про світобудову і взаємодію сил. Оксана — географ за освітою. Ще у дитинстві, коли не дуже вміла малювати, та захопилась писанкарством і пронесла це через усе життя. Її витвори на яйцях різних птахів (навіть страусиних) вражають досконалістю ліній та кольорів. Писанкарка використовує у роботі сучасні інструменти, зокрема, електрописачок, міні-дриль, закордонні фарби (їх привозять з Америки). Спитаєте, а для чого дриль?За словми майстрині, це окрема технологія, коли на яйці спочатку малюють візерунок олівцем, заливають окремі ділянки воском (дуже делікатна робота), а далі застосовують соляну кислоту для випалювання окремих частин візерунка — і так кілька разів, послідовно стираючи віск, а на завершення міні-дрилем закріплюють малюнок. Можливо, цій технології позаздрив би легендарний майстер Фаберже, бо писанка, виконана таким способом, має оригінальний вигляд — це мовби рельєфне письмо. Пані Оксана так само професійно виконує узори різних часів і етнічних земель, в тому числі трипільські, поліські, гуцульські.

Юрій Морачевський зі Львова теж застосовує новітні технології у своїй праці, його можна назвати «ювеліром кераміки» — такі витончені жіночі прикраси він виготовляє з глини, що мимоволі згадуєш диво-майстра Миколу Сядристого, який зумів підкувати блоху...На ярмарку можна було придбати унікальні вироби, шиті золотом, які виконали кримськотатарські майстри. Безмежну фантазію продемонстрували різьбярі: шкатулки, тарелі, статуетки та інше. Вражаюче виглядала ікона «Козацька Богородиця» Дмитра Галабурди. Але, мабуть, найбільше сподобались юним відвідувачам дитячі іграшки з дерева, серед яких були машини й велосипеди. А скільки різних ляльок було на ярмарку? Навіть розповісти складно: це мотанки і з шерсті, а Олександра Гіренко з Кіровограда запропонувала на вибір виткані роботи на верстаті! Правда, інколи ціни були доволі «кусючі», але ж нам пропонували не ширпотреб, а мистецькі твори, а за це варто заплатити. Від великого вибору сорочок-вишиванок, капелюхів, поясів і головних уборів очі розбігалися. Приміром, Ірина Баб’юк із Косова привезла чільця — традиційні гуцульські жіночі убори, які виготовляє сама.

Побачили глядачі й справжнє весілля, а молода скакала на коні. Музику виконували фольклорні колективи з Києва. Співали, танцювали всі хто бажав, і без чарки не обійшлось... А на виході з музею відвідувачі мали можливість почути цимбаліста-віртуоза Мирослава Палійчука з Покуття (село Видинів). Він так проникливо заграв популярний івасюківський «Водограй», що пісню підхопили чимало гостей свята у Пирогові. А наступний ярмарок «Осінь весільна» відбудеться тут вже на Покрову (14 жовтня).