ЗАПИТАННЯ «Дня»
— Чи всі телезасоби хороші в антитерористичній боротьбі?
Ігор ЛУБЧЕНКО , голова Національної спілки журналістів України:
— Безумовно, потрібно показувати всю правду. Але при цьому кожен журналіст повинен дотримуватися певних етичних норм, не вдаючись до натуралізму і показу речей, які можуть бути використані як керівництво до жорстоких дій, особливо для підлітків. Наслідком терактів у США стало вилучення з ефіру багатьох програм і фільмів зі сценами насильства. Цей приклад — застерiгання журналістам бути обачними. У квітні наступного року НСЖУ планує провести у Києві конференцію «Журналісти проти тероризму, насильства і зла», де проблемі журналістської етики буде приділено значну увагу.
Віталій ПОРТНІКОВ , незалежний журналіст:
— Це залежить від рівня етичності у самому суспільстві, наскільки воно готове бачити подібні кадри. Зрештою кадри, які показували по СNN, коли сотні разів рушилися будівлі на очах у всіх, також неетичні, як і розстріл однієї людини. Жодної відмінності одних кадрів від інших просто немає. Безумовно, телебачення повинне було б бути більш етичним у принципі, але я не впевнений, що цього так легко досягнути у нинішньому суспільстві.
В’ячеслав ПІХОВШЕК , «1+1»:
— Це питання політики, а не телебачення. У даному випадку мова швидше йде про інформаційний ресурс і про війну за громадську думку. Як на мене, згiдно з російським законодавством, так само як і вiдповiдно до українського, ця касета не може мати ніякої юридичної сили, бо її отримано не за методами оперативно- пошукової роботи. У війні за громадську думку кожна сторона використовує ті методи, які вважає за потрібне. Щоразу треба виходити з конкретної ситуації. Втім, існують загальновідомі правила, за якими телевізійники не показують великим планом трупи, кров... Я пам’ятаю знятий Бі-Бі-Сі фільм, в якому оприлюднено специфічні дії талібів. На мою думку, якщо в цьому є суспільна необхідність, такі зйомки можна робити.
Наталiя ЛІГАЧОВА , головний редактор інтернет- видання «Телекритика»:
— Я вважаю, що далеко не всі засоби хороші, навіть у такій «священній боротьбі» як боротьба з тероризмом. По- перше, демонстрація насильства на екрані ТБ — взагалі сумнівна річ, оскільки ніхто ще достовірно не визначив, яким чином це впливає на психіку глядачів, передусім, дітей. Та й узагалі, по-моєму, ті, хто здатен дивитися подібні сцени по ТБ, — вже мають явні порушення у психіці, які таким чином ще можуть і посилюватися.
По-друге, у глобальному масштабі тероризм не можна перемогти примітивною силою. Адже саме як виправдання якраз силових методів боротьби з тероризмом і демонструють подібні матеріали, покликані викликати ненависть у відповідь, на загальнонаціональних каналах, що підiграють владі Росії та спецорганам.
Однак, насправді, якщо людство не прийде до розуміння того, що вирішувати проблему екстремістів, у тому числі й цілих відповідних вірувань та ідеологій, можна тільки шляхом переговорів, тільки шляхом спроби зрозуміти аргументацію протилежної сторони, — на людство чекає сумне майбутнє. Останні події у США продемонстрували, наскільки вразлива вся цивілізація перед діями навіть одинаків-екстремістів… З розвитком технологій «роль особистості» в історії буде тільки збільшуватися. Адже вже зараз досить будь-кому запустити усього лише комп’ютерний вірус у системи життєзабезпечення країн, щоб завдати непоправного збитку… Людство зараз стоїть перед необхідністю найповнішого переусвідомлення всієї філософії свого існування. І навряд чи варто спрощувати та баналізувати ці загальноцивілізаційні проблеми, у тому числі і такими методами, як примітивний показ насильства на екрані.
