ЗАПИТАННЯ «Дня»
Прагнення до об’єктивності помітили<BR> Іноземні посли — про українські телевізійні новиниОтже, запитання «Дня»: «ЯК ВИ ОЦІНЮЄТЕ РІВЕНЬ ТА ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ВИСВІТЛЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОДІЙ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ НОВИНАХ (У КОНТЕКСТІ АМЕРИКАНО-ІРАКСЬКОЇ ВІЙНИ)?»
Анна АЗАРІ, Надзвичайний і Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні та Молдові:
— На жаль, мені рідко вдається подивитися місцеве телебачення. Те, що я все-таки бачу, — це, за деяким винятком, прагнення до об’єктивності у висвітленні близькосхідних подій. Якщо порівнювати подачу подібної інформації з ізраїльськими телеканалами, то в Ізраїлі огляду війни в Іраку приділяють набагато більше часу в телеефірі. Більше аналітики, більше деталей, об’ємніші відеоряди. Звичайно, це зумовлено безпосередньою територіальною близькістю до подій.
Віктор ЧЕРНОМИРДІН, Надзвичайний і Повноважний Посол Росії в Україні:
— Коли бачиш, як руйнують міста, як гинуть люди, замислюєшся над цим і оцінюєш те, що відбувається, з погляду непоправності втрат людських життів.
Телевізійні новини про такі події вважаю за краще отримувати з перших рук. По-справжньому документальні кадри не потребують коментарів і оцінок оглядачів, коли отримуєш їх без купюр від операторів — очевидців реальних воєнних дій. Так працюють, наприклад, «Євроньюз». А коли кореспонденти наввипередки поспішають видати в ефір неперевірені факти, коли вони змагаються у сенсаційності своїх повідомлень — це вже не «висвітлення подій», а елементи великої пропагандистської гонки.
Що стосується українських теленовин про війну, їх можна оцінити як об’єктивні у тих випадках, коли вони не переобтяжені припущеннями журналістів, їхніми коментарями і поспішними висновками — як, наприклад, передана різними ЗМІ думка про нібито наміри Росії «прив’язати» Київ до теми претензій США щодо торгівлі зброєю з Іраком.
Андріс ВІЛЦАНС , Надзвичайний і Повноважний Посол Латвійської Республіки:
— Я не заздрю журналістам, які повинні висвітлювати події в Іраку. Погодьтеся, складно навіть говорити про об’єктивність в умовах інформаційної війни протиборчих сторін і жорстке обмеження доступу до інформації. Це не докір українським чи яким-небудь іншим телеканалам, а проста констатація факту, що, очевидно, про те, що відбувається в зоні конфлікту «насправді», ми дізнаємося (якщо взагалі дізнаємося) значно пізніше. Тому мені здається більш цікавим і важливим об’єктивне і досить повне висвітлення реакції і поглядів на те, що відбувається, провідних політиків, аналітиків і суспільства загалом.
