Збірній — медалі, міліціонеру — свисток

Кореспондент «Дня» зустрівся з головним тренером наших самбістів, першим віце-президентом Міжнародної федерації Олександром Наухатьком.

— Олександре Корнійовичу, а не набридло постійно дихати в потилицю старшому брату? Ви що, «психонути» не можете, щоб обіграти його?

— «Психонути», звісно, можна, що ми й зробили на молодіжному чемпіонаті цього року в Шяуляї, де наші дівчата стали першими. Та розкажіть мені, як це робити постійно, адже лише в одному Кстовському районі Нижньогородської області ДЮСШ втричі більше, ніж в Україні. Що говорити: російські спортсмени проводили тренувальні збори трьома повноцінними складами, а ми примудрилися за рахунок спорткомітету країни послати в Калінінград лише п’ятьох (і на тому спасибі!) самбістів. Інших членів команди відправили на чемпіонат світу всіма правдами й неправдами. Тут час самому йти до психушки здаватися, а ви кажете примудритися. Добре, що хоч іншим збірним досі фору можемо дати.

— Перед поїздкою ви опинились у досить складному становищі? Двоє найдосвідченіших спортсменів, коли відверто, просто зрадили своїх товаришів.

— Так, заслужені майстри спорту неодноразові чемпіони світу Ростислав Борисенко й Сергій Жигалов, котрим тренерська рада для підготовки до калінінградського форуму дозволила навіть пропустити міжнародний турнір у Києві пам’яті Школьникова, буквально перед від’їздом вирушили на комерційні змагання до Парижа. Коротше, тi, кому я дуже довіряв, просто наплювали в душу.

— Проте, як виявилося, лиха без добра не буває.

— Нічого не скажеш, молодцем виявився молодий Ігор Ковальов із Харкова в категорії 100 кг (при власній вазі в 93 кг), легко справився з суперниками значно важчими від нього і в результаті став другим, а Ігор Мацей із Краматорська, терміново перекваліфікувавшись зі старшого тренера жіночої збірної на спортсмена, виборов «бронзу».

— До речі, Мацей, наскільки мені відомо, став подвійним іменинником?

— І такий подарунок йому зробив його учень Михайло Бакін, котрий перевершив наставника, отримавши титул чемпіона світу. Ще одну золоту медаль приніс збірній Україні харків’янин Віктор Савінов. А найбільше хочу відзначити Руслана Задворнова, переможця Кубка світу, який у першому ж бою зламав ребро, але боровся до кінця й посів друге місце.

— Тепер зрозуміло, звідки йдуть чутки, що ви, мовляв, мало не вагітних жінок змушуєте виходити на килим.

— Люблю я своїх «доброзичливців», ніяк вони не вгамуються. Справа ж у тому, що наша велика держава виділяла аж 12 гривень на місяць за соцстрахом шістьом збірницям країни, котрі стали матерями. Вони самі поїхали на чемпіонат, усі вибороли бронзові нагороди, аби підтримати родину матеріально.

А загалом, ми сьогодні взяли курс на омолодження складів. Сьогодні вже разом зі мною працює неодноразова чемпіонка світу Світлана Лисянська, помалу залучатимемо й інших досвідчених спортсменок до тренерської роботи.

— Кажуть, вас мало не російським орденом за доблесть нагородили?

— Річ у тому, що президент Міжнародної федерації самбо — москвич Михайло Тихомиров. У його відсутність мені довелося як першому віце-президенту взяти на себе всі координаторські функції. Губернатор Калінінградської області Леонід Горбенко за відмінне проведення змагань привселюдно пообіцяв поклопотати перед президентом Єльциним про нагородження мене орденом.

— Збірна України отримала дві медалі зі щирого золота на молодіжному чемпіонаті світу в Красноярську з рук самого губернатора Олександра Лебедя. А тепер дійшла чутка, нібито ви знов почали «бавитися» золотом.

— Це не я, це наш суддя міжнародної категорії (між іншим, полковник міліції) Марсель Хасанов, котрий увійшов у десятку найкращих арбітрів світу і був нагороджений «золотим свистком». Тож усі питання до нього.

— Страшнувато якось до вартового порядку підступатися. Краще розкажіть про фініш сезону.

— Залишилося два заходи — чемпіонат світу серед студентів в Італії і святкування 60-річчя самбо.

— Як головний тренер збірної світу, що на честь ювілею виступатиме 13 листопада в Кстово проти команди Росії, кого ви закликали під свої знамена?

— З українців — Савінова й Задворного, а запасним — севастопольця Андрія Сєроштанова, а також борців із Японії, Монголії, Білорусі, Вірменії й Азербайджану.

— Ну, й який буде результат?

— У потилицю дихати не збираємося.

№205 27.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»