Жорстока правда про наших предків

Одне з перших досліджень останків живих організмів, знайдених у печерах глибоко під водою, дає уявлення про катастрофічний вплив стародавніх людських поселень на довкілля. Занурившись у «блакитні діри» — величезні карстові воронки, — вчені немовби здійснили мандрівку в часі. Досліджуючи підводні скам’янілості, вони відтворили особливості доісторичної екосистеми.

Свою назву «блакитні діри» отримали завдяки різкому контрасту між темно-синьою морською водою в основах воронок і світло-блакитними мілинами навколо них. Деякі з них, такі як Велика блакитна діра біля рифу атолу Лайтгауз у Белізі, можуть досягати в глибину понад 200 метрів, пише gzt.ru. Подібні воронки є в Карибському морі біля берегів Багамських островів, а також у надрах і навколо півострова Юкатан.

Досвідчені дайвери і дослідники здійснили перше, дуже важке, занурення до карстової воронки біля Багамських островів, що дозволило їм мигцем побачити те життя, яке розвивалося на планеті до приходу людини.

У воронці, відомій за назвою Sawmill Sink («Лісопилка»), біля острова Великий Абако, було знайдено безліч скам’янілостей, які добре збереглися, багато з яких належать видам, що зникли. Так, уперше у Вест-Індії було виявлено скелети стародавніх черепах, які повністю збереглися, вік яких 2500 років, і незвичайного крокодила, який жив на суходолі. Серед знахідок були кістки ящірки, змій, кажанів і 25 видів птахів, а також численні скам’янілості рослин. Першим скам’янілість виявив дайвер Браєн Какук, консультант Багамського національного музею. Це був панцир гігантської черепахи, який чудово зберігся.

Люди уподобали Багамські острови декілька тисячоліть тому. Зникнення багатьох видів тварин, яке сталося потім, говорить про те, що прихід людей докорінним чином змінив, а потім і знищив життя на островах, які до цього були абсолютно ізольованими від зовнішнього світу.

«Клімат і довкілля в той час сильно відрізнялися від сьогоднішніх, — пояснює Девід Стідмен, працівник Музею природної історії у Флориді. — Причина змін криється в нас. Коли люди прийшли на цей острів, вони побачили, що тут простіше за все полювати на черепах. Вони ловили їх і їли. Люди винищили крокодилів, можливо, тому, що дітям було важко гратися на землі, яка кишить цими рептиліями».

За даними радіовуглецевого датування, вік людських кісток, виявлених у Sawmill Sink, — 1000—4,200 років. Останки добре збереглися, бо глибинний шар морської води у воронці не містить кисню, яким звичайно живляться бактерії і грибок, який руйнує кістки.

«Останки, знайдені в Sawmill Sink, дають унікальну можливість провести ще більш складні дослідження для реконструкції стародавнього рослинного і тваринного світу, — впевнений Стідмен. — Вони не лише допоможуть нам зрозуміти, як розвивалися окремі види, що живуть на цих островах, але й дізнатися, як змінилися ці живі співтовариства з приходом людей. Адже ми знаємо, що зміни в екосистемі завжди більш драматичним чином відбуваються на островах, аніж на континенті».

Місце виявлення скам’янілостей особливо цінне через те, що там збереглися останки рослин і тварин: листя, гілок дерев, квітів, фруктів, насіння, пилку і спор, пише The Daile Telegraph. Наприклад, папороть-орляк говорить про те, що острів колись мав самовідтворну екосистему, це була випалена вогнем земля, на якій знаходилися просторі луги та пасовища. «Уперше ми знаходимо у Вест-Індії останки хребетних організмів. Це дає можливість створити більш докладну картину їхніх місць проживання», — говорить Стідмен.

Інші «блакитні діри» можуть дати дослідникам ще більше палеонтологічної та археологічної інформації. Хоча дослідити їх непросто. Глибина, вузькі проходи, дрібні частинки організмів, які перешкоджають оглядові, токсичні шари сірководню — все це ускладнює роботу. Але це зупинить учених ненадовго.