“Зніміть шапку з Тараса й цього дурнуватого кожуха, побачте в ньому академіка...”

Імерсивні технології - це досить новий та комплексний феномен, що з’явився на початку 21 століття як результат розвитку креативної економіки, що базується на залученні споживачів через емоції та розваги. Імерсивні шоу в театрах, ефект повного занурення та 360° в кінотеатрах, pop-up галереї та виставки цифрового мистецтва - все це допомагає закордонним закладам культури зацікавити відвідувачів, а відтак стати конкурентоспроможними у боротьбі за час та увагу глядачів.

Для України подібний формат є досить новим, але надзвичайно перспективним. В цьому можна було пересвідчились, побувавши 20 серпня 2021 року на відкритті мультимедійної виставки «ІМЕРСИВНИЙ СВІТ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА» в Арт-центрі ім.Віри Холодної Одеської кіностудії.

Візуально привабливі образи, що оживають, вириваючись з художніх полотен, наповнюють виставковий простір, підживлюючись музикою, стирають межі між глядачем та світом мистецтва, й дають змогу сприймати інформацію не лише з пізнавальної, а й з емоційної сторони.

...Щирі аплодисменти, зацікавлені обличчя, жваве обговорення, захоплені відгуки, захват від можливості поринути в емоційний світ художника та перегорнути сторінки історії його многотрудного життя - такий результат перегляду контенту, запропонованого творцями проєкту.

Цей креативний і натхненний глядацький досвід став можливим в результаті спільної творчості людей з України та Канади. Розповідаючи про свою команду, продюсерка проєкту Наталя Делієва твердить, що “провідним куратором і натхненником з мистецької складової виставки, творцем візуального й текстового контенту є сам Тарас Шевченко. А вже йому допомагали продюсер Валерій Костюк (Канада); креативний режисер Таїсія Пода; куратор-консультант, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус; менеджерка з маркетингу, піару та комунікацій Софія Лаврів; бренд-дизайнер Влад Артим (Канада); технiчний спеціаліст і менеджер проєкту Лев Делієв; технічний консультант з питань організації імерсивних виставок Андрій Мазурук (Канада), а такж Тимур Полянський – куратор з аудіальної складової виставки, композитор. Також у проєкті брали участь Національний музей Тараса Шевченка, Одеська кіностудія, та Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки. А ще, як зазначив В.Костюк, співавторами були й ті 140 осіб, які допомогли в короткий термін зібрати на “Спільнокошті” 200 тис. грн., необхідних для запуску проєкту.

Цій мегакоманді вдалось поєднати українські традиції та найсучасніші інновації, щоб ми мали можливість переосмислити творчість Тараса Григоровича Шевченка, і самим вирішити хто він - геніальний поет чи талановитий і різноплановий художник.

Якщо комусь це питання видається дивним і некоректним, то врахуйте, що за життя Кобзаря цінували і як художника, і як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860 році був удостоєний звання Академіка гравіювання від Імператорської Академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта “Притча про робітників на винограднику”. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830 роком. Крім того Шевченко залишив по собі майже 250 літературних і понад 800 художніх творів - портретів, композицій на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурних пейзажів, виконаних у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів. А ще ж є відомості про понад 278 втрачених і досі не знайдених робіт! І, зрештою, саме талант художника подарував йому свободу і викуп із кріпацтва.

Головний зберігач Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко, яка активно допомагала у створенні виставки та спеціально приїхала з Києва на відкриття, запрошує одеситів і гостей міста приходити до 12 вересня 2021 року до Арт-центру ім. Віри Холодної і самостійно шукати відповіді на це та інші запитання про особистість Шевченка.

Підтримує її й директор Одеської кіностудії Андрій Осіпов, підкреслюючи, що “відкрилась ця унікальна виставка у дуже символічному місці - саме тут у 1926 році, на 1-й кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Одесі був знятий один з перших фільмів про Тараса Шевченка з народним артистом СРСР Амвроcієм Бучмою у головній ролі. Тобто цього року фільму виповнюється 95 років”.

Безсумнівно, що виставка емоційно впливає на глядача, змушує замислитись, актуалізує забуту інформацію, формує нові сенси й сприяє оновленню концепції сучасного прочитання Шевченка. Зрештою, як і кожний потужний і якісний культурний продукт, присвячений видатному українцю, вона відповідає на заклик Івана Драча, виголошений ним у 1995 році: “Скиньте з Шевченка шапку та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка…".