Медичний ребус

Готуючись до чергової спроби запуску медичної реформи, Міністерство охорони здоров’я нещодавно опублікувало відповіді на найпоширеніші запитання від пацієнтів і лікарів з цього приводу. Нагадаємо, ініційовані зміни стосуються первинної ланки — ситуації, коли кожен громадянин обиратиме сімейного лікаря, укладатиме з ним договір, і медики таким чином отримуватимуть зарплату залежно від кількості пацієнтів. «День» вивчив цю інформацію і обговорив проблемні, на наш погляд, моменти з практикуючими лікарями. Та замість пояснень отримав ще більше запитань.

«ЛІКАРІ НЕ ЗНАЮТЬ, ЯК ЇХ ОБИРАТИМУТЬ»

Міністерство охорони здоров’я радить обирати лікаря, звертаючи увагу на його досвід, доступність і комфорт. Кожен терапевт або педіатр може обслуговувати не більше, ніж дві тисячі громадян. Одразу особиста історія мешканця райцентру на Київщині: лікар, у якого хотів би лікуватися чоловік, нарікає, що не зможе укласти договори на надання медичних послуг з усіма бажаючими, оскільки його квота і так «зашкалює». А кому з інших медиків райлікарні можна довірити своє здоров’я, чоловік не знає. Запропонований підхід, з одного боку, має створити конкурентне середовище між медиками, але з другого, у селах і маленьких містах люди можуть не мати реального вибору.

Зацікавив нас ще один аспект майбутніх змін — обладнання, з яким має вести прийом лікар в амбулаторії сімейної медицини. Адже до переліку гарантованих послуг мають увійти лабораторні дослідження за допомогою швидких тестів. Як пояснила педіатр-неонатолог Олена Костюк, йдеться про експрес-аналіз крові, тести на виявлення реактивного білка, що покаже, чи є в пацієнта певна інфекція, а також експрес-тести для аналізу сечі. «У Польщі є ще біохімічні аналізатори, з якими лікарі ходять до пацієнтів додому, — додає Олена Костюк. —  Апарати УЗД в амбулаторії — це було б круто. За кордоном вони є у лікарів, які самі собі їх купили, і це їхні переваги. Але апарат УЗД чи рентген — не обов’язкова річ, хоча це підніматиме рейтинг лікарів. У наших терапевтів немає нічого».

МОЗ пояснює, що обладнанням має забезпечити громада, місцева влада або сам лікар, якщо веде приватну практику. Та законодавчо ця норма ніде не прописана, як і решта міністерських ініціатив. А без інструкцій і наказів лікарі не розуміють, чого саме від них хоче відомство. 

«Ми, лікарі, не знаємо, як нас обиратимуть, — зауважує Олена Костюк. — Тому в цих починаннях можемо нафантазувати багато чого, але доки цього не пропише Верховна Рада, це буде не більше, ніж популізм. Але якщо абстрагуватись, уявити, що все підписано та зроблено, у чому депутати не зацікавлені, оскільки багато грошей вийде з тіні, то для лікарів це було б добре. Для цього зараз треба проводити колосальну роботу: організовувати тренінги та роз’яснювати усі нюанси, бо люди навіть близько не розуміють, що і як буде».

«ПРИЙШОВ ПАЦІЄНТ — ДОБРЕ, НЕ ПРИЙШОВ — ЩЕ КРАЩЕ»

Якщо до весни ви так і не виберете свого лікаря, МОЗ заявляє, що лікуватись за потреби доведеться власним коштом. Якщо договір з сімейним лікарем таки укладено, можете розраховувати на обов’язкову допомогу, наприклад, при травмі або гострому захворюванні. Однак лікарі не розуміють, який повний пакет послуг мусять надавати. Його мають прописати у договорі між пацієнтом і лікарем, але практикуючі лікарі з документом ще не ознайомлені.

Лікар загальної практики — сімейної медицини Руслан Добровольський зауважив «Дню», що профільне міністерство не правильно підходить до реформи первинної ланки, бо її завдання — профілактика, а насправді медики займатимуться лікуванням.

«Я маю запропонувати пацієнту лікування, але ж має бути профілактична медицина. За день я маю приймати приблизно по десять пацієнтів. Скільки я можу приділити часу одній людині, щоб обстежити, опитати, дати пораду? Адже це має бути не тільки вимірювання тиску, а й психологічна порада, настанова щодо способу життя, тобто це мінімум півгодини. Декларується, що медицина працюватиме для здоров’я, а буде так: прийшов пацієнт — добре, не прийшов — ще краще. Чули, що, крім договору, ми повинні забезпечувати пацієнта медичними препаратами. Якщо з тих 20 гривень, які виділятимуть на нього в місяць, купувати препарати, то чи не залишимося ми в боргах? — розмірковує Руслан Добровольський. — І тепер це суто наша відповідальність — як пролікувати, зробити аналізи. Мені більше до вподоби інший підхід, коли я маю бути лікарем територіальної громади, працювати на її потреби і відповідати за її здоров’я. А сьогодні лікарі відповідають за те, як гарно прозвітувати перед своїм начальством».

Експерт наголошує: якщо реформа первинної ланки працюватиме без належних роз’яснень і законодавчих змін, зокрема щодо фінансування медичної сфери, лікарську допомогу недоотримає значна частина громадян. Тому закликає колег і пацієнтів висловлювати свої пропозиції та зауваження зараз, коли зміни на старті.

Загалом склалося враження, що кожна команда у МОЗ намагається втілити реформу власними методами, які до кінця не розуміють ані лікарі, ані пацієнти.