«Переяслав-2»?..

«Щойно Янукович летить в Москву — моя країна опиняється у передінфарктному стані... Коли Янукович в Москві — кожне повідомлення з Кремля як постріл, кожний твіт «інсайдера» — як голка під серце, кожна відсутність новин — як надія. Здав? Не здав? Ще не здав? Вже здав?.. Моя країна з тривогою чекає новин із Москви... Передінфарктний стан став хронічною хворобою моєї країни», — так прокоментував у своєму блозі в «Фейсбуці» політолог Сергій Таран засідання українсько-російської урядової комісії.

«Що він там знову підпише?», «Яку ще стратегічну галузь здасть Росії?», «Підпише Митний союз? Чи якусь його частину?» — питання, які останні кілька днів циркулюють в соцмережах та в заголовках ЗМІ. І всі вони абсолютно справедливі, зважаючи на те, в яких умовах готували як цей візит, так і папери для нього.

«Перед підписанням Харківських угод влада так само нічого особливо не оголошувала. І віддала Кремлю шмат стратегічної території за ілюзорну знижку на газ, —  аргументує побоювання Таран. — Так, прем’єр та віце-прем’єр наобіцяли, що приєднання до Митного союзу напередодні візиту в Москву навіть не обговорювали. Але хіба їм можна вірити?»

Останні кілька місяців (особливо результат саміту у Вільнюсі) переконали: вірити словам тих, чиї представники дозволяють собі репліки на зразок «Обвели, как котят» і керуються  власною, зрозумілою лише їм логікою, не вважаючи за потрібне говорити зі своїм народом і чути його, щонайменше наївно.

Так, справді, представники Партії регіонів та МЗС голову на відріз дають, що «приєднання до Митного союзу не буде». Зокрема, «День» учора подавав цитату заступника міністра закордонних справ України Андрія Олефірова про те, що він на власні очі бачив папери, які сьогодні Янукович підпише з Путіним у Москві, і про приєднання до Митного союзу України в них не йдеться. Ба, більше, пан Олефіров гарантував, що якщо станеться так, що Україна таки приєднається 17 грудня до Митного союзу, він одразу подасть у відставку. Та, як виявилося, пан Олефіров давав такі сміливі гарантії, опираючись на «сирий текст». Насправді ж угоди до підписання в МЗС готували практично в... останню ніч перед візитом. От вам, як кажуть, «на лицо» державна політика євразійського зразка: щось там готується, а людям, які будуть жити за цим «щось», навіть знати текст не обов’язково. Це вам не Європейський Союз, який спочатку текст домовленостей парафує, а потім ще півтора року дає на його ознайомлення...
Але повернімося до візиту в Москву...

З одного боку нас запевняють, що це лише «меморандуми про наміри». Тобто жодних юридичних зобов’язань підписані учора Януковичем папери для української економіки реально не матимуть. Але з другого, від саме цих «суто протокольних» домовленостей залежить бюджет України на 2014 рік. За словами прем’єр-міністра України Миколи Азарова, привезені Януковичем папери з «мокрим підписом Путіна» розморозять український бюджетний процес. А голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов одразу ж пообіцяв, що до кінця тижня, а максимум на початку наступного, Верховна Рада нарешті отримає довгоочікуваний текст фінансового плану країни на наступний рік.

То що ж таке в тих «таємних» документах, написаних на коліні в останню ніч? Одіозний глава секретаріату президента Кучми, він же — кум Путіна, Віктор Медведчук знову говорить про знижку на газ. А це питання, як ми знаємо, завжди політичне, а не економічне. В одному з коментарів «Дню» уповноважений президента Ющенка з міжнародних питань та енергетичної безпеки Богдан Соколовський слушно зауважив: не для того Москва так довго і складно добивалася цього контракту, щоб запросто його змінити.
Отже, про що йдеться в тих паперах? ГТС? Авіація? Атомна енергетика? Віце-прем’єр Російської Федерації Дмитро Рогозін, відомий в Україні своїми нахабними мікроблогами у «Твітері» (коли українці мирно протестували, Рогозін у Твітері описував свої відвідини найкрупніших промислових об’єктів сходу та півдня України, а особливо на вуха мав би поставити його твіт «Над Києвом безхмарне небо», що є фактично анонсом економічного путчу в Україні —  фраза «Над всією Іспанією безхмарне небо» вважається паролем-сигналом до початку громадянської війни в Іспанії 1936 року), в ефірі радіостанції «Эхо Москвы» пояснив: «Ми завершуємо підготовку документів до схвалення двома президентами. Сьогодні я зустрічався з делегацією українських промисловців, чиновників, очолює її віце-прем’єр уряду України Юрій Бойко. Ми пройшлися по досьє з авіації, ракетно-космічної промисловості, суднобудування, моторобудування, узгодили всі останні букви протоколу. Якщо ми все це узгодимо, то для України це реальний шанс відновити той найпотужніший потенціал, який або спить, або в чомусь занапащений». Говорячи про ситуацію в Україні, російський віце-прем’єр сказав, що громадянам України влада не пояснила різниці між Асоціацією з ЄС і вступом до ЄС. «Асоціація — це шлях у чергу, яка не має кінця. Ти береш на себе зобов’язання щодо повної деіндустріалізації країни. Зрештою, Україна перетворюється на країну, в якій, у кращому разі, вирощуватиметься пшениця. Третьосортна європейська країна», — сказав Рогозін. «Їм навіть не пояснили, що їх навіть не збиралися брати в ЄС, їм запропонували стати в чергу до передбанника, а зовсім не попаритися в самій лазні», — додав він. Але водночас Рогозін не заперечує, що Росія сама воліла б ускочити в той «передбанник». Віце-прем’єр особливо відзначив, що Росія також іде шляхом зближення з ЄС і вважає його своїм стратегічним партнером, а себе — частиною Великої Європи. «Для Росії Європа це теж не заказник якийсь, куди ми ніколи не підемо», — сказав він. Однак перед глибшим співробітництвом з Європою Росія повинна відновити свою промисловість, зазначив Рогозін. І схоже, робити це в РФ збираються за рахунок саме української економіки.

У РФ нас давно сприймають як конкурента. І конкурента передусім за місце у «Великій Європі». Очевидно, саме зараз наші сусіди почали збирати врожай своєї десятирічної «посівної компанії»: квоти в уряді, підкупи перших осіб... Спочатку газовими угодами, а потім торговельним війнами нам підірвали економіку. Потім нашіптуванням по телефону і в таємних кабінетах українським політичним елітам про шкоду європейської інтеграції для їхніх кишень переконали різко натиснути на гальма... Там розуміли, що від цього й без того «перегрітий» від надмірної напруженості й дефіциту грошових потоків мотор української економіки вибухне, випаливши дірку в бюджеті. А в РФ швидко зорієнтувались. І як «добрі» сусіди «помагають» нам гасити пожежу: витягуючи з полум’я найцікавіше та найцінніше. Недаремно ж пан Рогозін «приганяв» чотири чартери в Україну (подробиці — в матеріалі «Як Комісія «обставила» Місію», «День» № 222 від 4 грудня 2013 року).

Януковичу справді потрібні гроші, бо власна влада своєю тупою зажерливістю довела країну до банкрутства. Про що, зокрема, заявив екс-президент Леонід Кучма, який сам, власне, є «конструктором клептократії», після круглого столу у Януковича. Захід (США та ЄС, зокрема) пропонує гроші в обмін на реформи. А Росія реформ не вимагає — лише... Але це «лише» — чи не занадто дорога ціна для нашої бідної економіки?

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯСЛОВА

Ми готувала текст у номер без жодного коментаря «головних героїв» візиту в Москві — Віктора Януковича та Володимира Путіна. Бо таких, у принципі, не було, крім протокольних привітань, звичайно. Утім, дещо таки просочилося. Зокрема Володимир Путін «похвалився», що «Газпром» та «Нафтогаз» підписали доповнення до угоди, яке дає можливість Україні купувати газ не за 400 долларів за тисячу кубометрів, а за ...268,5. Але за цю «милість», схоже, ми таки заплатили частиною свого суверенітету. «Росія і Україна могли б краще взаємодіяти і на міжнародній арені, розширювати координацію позицій з актуальних глобальних проблем», — заявив Путін. Російський журналіст Олексій Венедіктов у своєму мікроблозі у «Твітері» написав, що «по Украине российский президент будет отвечать на пресс-конференции 19 декабря, а Янукович — в Киеве». Мовляв, «представители Януковича попросили Кремль не проводить пресс-конференцию президентов по итогам сегодняшнего подписания российско-украинских документов». Але це неправда, запевнили «День» в Адміністрації Президента. Як пояснило наше джерело, формат визначає сторона, яка приймає. І відсутність прес-конференції — не що інше, як воля самих росіян. А заяви Венедіктова у мікроблозі «Твітер» — не що інше, як намагання представити українську владу, зокрема Президента, в невигідному світлі. Крім того, повідомлення про те, що Янукович коментуватиме підписані в Москві домовленості на прес-конференції в Києві, також недостовірне. Як пояснили «Дню» в АП, на найближчий час у Віктора Януковича взагалі (!) не передбачено прес-конференцій.

КОМЕНТАРI

«РОСІЙСЬКИЙ УРЯД ЗАЦІКАВЛЕНИЙ У ТОМУ, ЩОБ МАКСИМАЛЬНО ЗБЕРЕГТИ ІСНУЮЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ...»  

Тамара ГУЗЕНКОВА, заступник директора РIСД — керівник Центру досліджень проблем країн близького зарубіжжя (Росія):

— Усе йде до того, що справді ціну на газ може бути знижено. Інша річ, наскільки. За нашими уявленнями, існує вилка цієї ціни від такої максимально низької до такої помірно високої. Я гадаю, що, можливо, компроміс буде знайдено десь посередині. У всякому разі, найімовірніше, переговори були присвячені цьому, і, напевно, все ж таки Росія дещо знижуватиме цю ціну на газ.    

— До максимально низької чи помірно високої?

—  Називалася цифра 260 і 315 доларів за 1000 куб. м. Я гадаю, що в цьому коридорі обговорюватиметься ціна на газ.

— А чим пояснюється рішення Росії все ж таки надати знижку на газ? Тим, що Україна вже неспроможна платити нинішню ціну, як кажуть деякі експерти?

— Як відомо, «Нафтогаз України» — це корпорація-банкрут, і вже закупівля Фірташем газу по 260 доларів засвідчила, що лише приватна особа може купувати значні обсяги газу. І все ж таки вже переддень Нового року і запаси газу в українських газосховищах, як я розумію, сягають нині критично небезпечної межі. Усе це так, і все ж таки Росія навіть за умов нинішньої дуже непростої ситуації має намір продовжувати співпрацю з Україною. Просто вона буде дещо трансформована в разі підписання цієї угоди. Проте йдеться про спроби налагодити так звану секторальну і міжрегіональну співпрацю. І я гадаю, що в рамках цих домовленостей саме й ухвалювалося рішення про зміну ціни на газ і про надання певного кредиту Україні.    

—  То хіба про кредит питання вирішено, оскільки деякі експерти стверджують, що таке рішення не буде популярним серед російського населення з огляду на непросту ситуацію в самій Росії?

— Річ у тім, що кредитна історія завжди для всіх країн важка: і для тих, хто віддає гроші, і для тих, хто їх отримує. Адже питання про кредит Україні вже обговорюється досить давно і, можливо, російський уряд знайшов якісь можливості. Можливо, кредит буде видано під якісь  певні умови чи певні домовленості. Ймовірно, він надаватиметься частинами. В усякому разі, перший транш Україна зможе отримати досить швидко. Тому, наскільки я розумію,  кредит з порядку денного російсько-українських відносин не знімається.

— Багато експертів вважають, що умовою отримання таких знижок має бути з українського боку зобов’язання приєднання до Митного союзу. Чи справді існує така прив’язка?

— Теоретично це можна припустити. Але я гадаю, що в ситуації, яка склалася, такі тяжкі умови навряд чи ставляться. Тому що перетягувати Україну вже так відверто не лише до Митного союзу зараз я б не порекомендувала, до речі, до Європейського союзу також. Тому що за всієї такої європейської налаштованості Майдану помітно видно, що Україні за нинішніх умов все ж таки нелегко інтегруватися так швидко в той чи інший бік. Мені здається, що Україні потрібно взяти дуже серйозну паузу у своїх геополітичних виборах, привести до ладу економіку, заспокоїти суспільство і потім думати про те, що робити далі. Мені здається, що це було б скороспішним рішенням, зокрема й підписання угоди з Європейським Союзом.

— Ви згадали одного посередника, який вже купує газ. Передбачається поява інших посередників, оскільки, як ви сказали, «Нафтогаз» — банкрут?

— Мені важко на експертному рівні відповісти на це запитання. Тому що це дуже темна, закрита і малозрозуміла спостерігачеві сфера. Але за нинішніх умов ситуація складається так, що й це теж дуже важко змінити. Ось ці постаті дуже важко змінити, тому що надто вже ці схеми склалися і сформувалися. Можливо, з часом. Пам’ятаєте, у нас була історія з «РосУкрЕнерго». Скільки було галасу, зламали ці схеми, і таке враження, що в тому чи іншому вигляді вони продовжують існувати. Змінити їх не так вже й просто. Якби «Нафтогаз України» був сильнішою в економічних і фінансових відносинах структурою. Якби він міг мати більше самостійності, можна було б змінити. А зараз я досить невиразно уявляю, як це можна зробити. Це технічно неможливо.

— Завжди непростим було питання української ГТС, особливо в контексті отримання знижки на газ. Чи обговорюватиметься це питання на цих переговорах?

— Публічних озвучень з цього приводу немає. Розглядати в цих переговорах можна будь-що і будь-які питання намагатися вирішувати. Але яким чином вони будуть реалізовані на практиці, це вже зовсім інше питання. Мені здається, що зараз для українського уряду важливо все ж таки більш— менш у внутрішньополітичному сенсі стабілізувати цю ситуацію, змінити баланси сил для того, щоб Україна не видавалася таким одним суцільним Майданом, де на герці два протилежних табори. І я не думаю, що зараз питання про ГТС порушуватиметься в такому спішному ключі. Хоча, звичайно, я гадаю, що сценарії якісь обговорюються, і це правильно, тому що невирішеність цього питання теж є однією з болючих тем, які постійно присутні в російсько-українських відносинах.

— І якщо підсумувати, чим все ж таки керується Росія, йдучи на такі поступки Україні? Це плата за те, що Україна відмовляється рухатися в Європу, чи як це розцінювати?

— Я гадаю, що одним з аргументів є те, що Україна поки що пригальмувала свій євроінтеграційний курс. Це пов’язано з економічними зобов’язаннями й інтересами Росії, та й всього Митного союзу. Тому що якщо зміниться різко статус-кво України і вона все ж таки піде шляхом підписання угоди про Асоціацію, то Росії і Митному союзу доведеться вносити так багато змін до режиму Зони вільної торгівлі, так радикально змінювати митний режим. Така ситуація є не дуже прийнятною за нинішніх умов, коли і економіка перебуває в стані рецесії, і зрозуміло, що обрив цих економічних зв’язків позначиться негативно на російсько-українських відносинах. Тому, я гадаю, що просто російський уряд зацікавлений у тому, аби максимально зберегти існуючий потенціал і не займатися зараз цілковитою реструктуризацією торговельно-економічних відносин з Україною.  

«УКРАЇНА ТА РОСІЯ ПІДГОТУВАЛИ 56 ТОРГОВЕЛЬНИХ ПРОГРАМ НА ЗАГАЛЬНУ СУМУ $56 МІЛЬЯРДІВ ДО 2020 РОКУ»

Валерій МУНТIЯН, урядовий уповноважений з питань співпраці з РФ, державами-учасниками СНД:

— Передусім, йдеться про поліпшення торгово-економічних двосторонніх взаємовідносин. В цих рамках, по-перше, створюється дорожня карта про зняття технічних і торгових бар’єрів. З російської сторони діють  спеціальні митні бар’єри та антидемпінгові заходи. Тому в цій карті вказані заходи з їх зняття та визначено термін їх виконання. В яких галузях Україну цікавить торговельне спрощення з Росією? Для нас чутливий доступ трубної та металургійної продукції (оцинкованих труб, кованих валів, машино-будівельних кріплень) на російський ринок,  карамелі, виробів компанії «Рошен».

Загальна сума додатково експорту до Росії за один рік в результаті торговельних спрощень може становити 1 мільярд  200 мільйонів доларів.

По-друге, очікують спрощення в паливно-енергетичному комплексі,  серед іншого — зниження вартості газу... до рівня справедливої ціни за рахунок енергетичного партнерства. Детальніше не маю  права говорити на цю тему.

По-третє,  —  інвестиції в суднобудування,  космічну галузь, транспорт та промисловість. Україна та Росія підготували 56 торговельних програм на загальну суму $56 мільярдів до 2020 року. Які з них приймуть і які почнуть діяти з наступного року?

Це — тема теперішнього переговорного процесу. Про входження в  Митний Союз в жодному документі в рамках  теперішньої поїздки не йдеться. Жоден документ не проходив процедури погодження на Кабміні  і нічого не виносили, навіть на розгляд уряду. Йдеться лише про меморандуми.

Співпраця з Росією  допоможе вчасно виконати бюджет наступного року за рахунок зняття торговельних бар’єрів, збільшення торговельного обороту між  двома країнами, міжнародному кредитуванню та інвестуванню.

Підготували Микола СІРУК, Наталія БІЛОУСОВА, «День»