Після барикад...

Запит на «третю силу» в українському суспільстві назрів давно. Причин багато: розчарування, спричинене відсутністю очікуваних якісних змін протягом років незалежності, а особливо після «помаранчевих» подій; брак справжніх лідерів у сьогоднішньому політикумі, здатних об’єднувати; зростаюча недовіра до влади та опозиції... Така ситуація змушує українців замислитися про необхідність появи нових учасників політичного життя країни, здатних відповідати запитам суспільства, та пропонувати якісно нові підходи до вирішення державних питань.

Євромайдан — яскравий приклад настроїв людей. Сьогоднішні події суттєво відрізняються від того, що ми мали  2004 року. Немає того великого зачарування й очікування месії. Так, протести направлені проти влади, але великої довіри до опозиції також немає. Люди хочуть справжніх змін. А це — завжди шанс для нових політичних течій і лідерів. Поки під час цих подій відкрито й у прямому розумінні цього слова радикально заявив про себе «Правий сектор». Протистояння на вулиці Грушевського — справа їхніх рук.

«Правий сектор» — стихійна організація, яка формувалася після спроби жорстокого розгону Майдану 30 листопада. Це утворення поєднало в собі безліч об’єднань правого спрямування: «Тризуб» ім. Степана Бандери, Патріоти України, «Білий молот» тощо. 19 січня саме активісти «Правого сектору» розпочали наступ на вулиці Грушевського, який переріс у жорсткий і тривалий спротив із силовиками. Нині організація стала суттєвим фактором Майдану.

Нещодавно разом із «афганцями» активісти заявили про бажання брати участь у переговорах влади та опозиції. Окрім того, з’явилися заяви, що в майбутньому «Правий сектор» планує створити власну партію та перейти від революційної вуличної до політичної діяльності. 

Які шанси в «Правого сектору» заповнити нішу «третьої сили»? Хто є рушійною силою нинішнього Євромайдану? Читайте нижче.

КОМЕНТАРI

«НА «ТРЕТЮ СИЛУ» ВСЕ-ТАКИ ТЯГНЕ БІЛЬШ ШИРОКИЙ ЗАГАЛ І ГРУПА ІНТЕРЕСІВ, ЯКА СЬОГОДНІ НЕ ПРЕДСТАВЛЕНА ПОЛІТИЧНО»

Володимир ЛУПАЦИЙ, політолог, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— На «третю силу» все-таки тягне більш широкий загал і група інтересів, яка сьогодні напряму не представлена політично. Наприклад, той же з’їзд представників Євромайданів з усіх регіонів України більше відповідає поняттю «третя сила». Проблема полягає в тому, що політичні практики — протести, свідками яких ми стали, свідчать про те, що в пострадянських країнах модель представницької демократії виявилася надзвичайно вразливою. Очевидно, в Україні в даному разі стоїть питання: яким чином легалізувати ті політичні практики, які не вписуються в традиційну модель представницької демократії. Ця модель взагалі під тиском у світі й Європі. Ми бачимо, що зростає кількість політичних криз у країнах Європи, з’являються симбіоз коаліцій між ідеологічно різними партіями тощо.

Сьогоднішні заяви й дії «Правого сектору» — це їх перші спроби знайти політичну платформу. Наскільки вони будуть вдалими — це відкрите питання. я думаю, що сьогодні актуальним залишається — вихід за межі парламентської політики, тому що парламентські політичні партії відстають від суспільства, його запитів, інтересів. Найбільш актуальне питання — це не тільки повернення до загальнонаціонального діалогу стосовно вирішення поточного кризи, а й стосовно подальших перспектив розвитку. Тобто загальнонаціональний діалог, який би дозволив провести змістовний структурований діалог між представниками різних регіонів, соціальних груп... Тому що парламент давно втратив функцію представницької моделі. По складу людей, які сьогодні представлені в ВР, ми бачимо, що там немає ні представників профспілкових організацій, ні представників місцевого самоврядування, ні представників молоді, студентських організацій... Без модернізації політичної системи, думаю, у нас так і зберігатиметься прірва між державними інститутами і суспільством.

«ПЕРСПЕКТИВА У «ПРАВОГО СЕКТОРУ» Є. А ЩО, ВЕСЬ ЧАС СТОЯТИ НА БАРИКАДАХ?»

Павло ЖОВНІРЕНКО, голова правління Центру стратегічних досліджень:

— Ірландська республіканська армія має політичне крило Sinn Fin. З одного боку, це парламентська політична сила, а з іншого — це сила, яка діє непарламентськими методами. Перспектива у «Правого сектору» є. А що, весь час стояти на барикадах? Поки це невідомий рух. Частково цю нішу останній рік займає Віталій Кличко. Про «УДАР» теж фактично нічого не було відомо поки він серйозно не з’явився на політичну сцені Україні. Перспектива є, але все покаже час. Одна справа боротьба на барикадах, а інша справа — показати себе в реальному політичному житті.

У мене виникають деякі питання щодо першого політичного кроку, який зробив «Правий сектор». Було оголошено про результат переговорів, з одного боку силових структур, а з іншого боку «Правого сектору» і «афганців». Відповідно до повідомлень ЗМІ «Правий сектор» звільнить Грушевського в обмін на звільнення заарештованих. Свого роду це сепаратні переговори. Яким чином можна домовлятися, що заарештовані чи затримані будуть звільнені, якщо там відкривається справа і вона йде в суд? Ці результаті показують, що ми знаємо не все про ці переговори, або учасники з боку «Правого сектору» та «афганців» просто роблять наївні речі.   

«ПРАВИЙ СЕКТОР» ПРЕДСТАВЛЯЄ ЗАВУЗЬКИЙ СЕГМЕНТ, ТОЖ ПРЕТЕНДУВАТИ НА НІШУ «ТРЕТЬОЇ СИЛИ» ВІН НЕ ЗМОЖЕ»

Костянтин МАТВІЄНКО, політолог, публіцист:

— Говорити про політичні перспективи «Правого сектору» зарано. Так чи інакше, діяльність політичних партій після тих подій, які зараз відбуваються в Україні, буде змінено. Партії повинні будуть модифікувати форму і зміст своєї діяльності. Однієї лише діяльності «Правого сектору» в тому середовищі, яке є  зараз на Майдані, для політичного успіху недостатньо. Саме поняття політичного успіху сильно зміниться. Їхня позиція зрозуміла. Опозиція, яку ми маємо зараз, не є ефективною, відповідно, виникають нові ідеї та проекти. Але, враховуючи те, наскільки здатні працювати хлопці з «Правого сектору», їм ще потрібно багато чого навчитися, перш  ніж будувати партію. Усе ж це об’єднання представляє завузький сегмент, тож претендувати на нішу «третьої сили» вони не зможуть. До того ж, поки ми можемо лише здогадуватися, хто стоїть за «Правим сектором». Цілком можливо, сам «Правий сектор» не знає, хто насправді спонукає їх до такої діяльності.