Андрій Сенченко: Різнобій у чисельності втрат Іловайської трагедії дозволяють зробити висновок, що маніпуляції тривають

До другої річниці Іловайської трагедії Верховний головнокомандувач Порошенко визначився з планом оборони... влади від гніву народу.

Зручна для Банкової концепція відповідальності за Іловайську трагедію, попередньо обкатана на низці ефірів, була оприлюднена Генпрокурором Луценком у п'ятницю на засіданні Комітету з оборони і безпеки Верховної Ради.

Схематично вона полягає в наступному: в події винні Путін і його генерали, а також колишні українські міністри оборони, які розпродали армію.

Щодо політичних і військових діячів сучасності, то вони могли припускатися лише окремих помилок, за які в умовах війни карати не можна.

Оскільки мені як голові Тимчасової слідчої комісії парламенту 7-го скликання не надали слова на засіданні і попросили передати Генпрокурору Луценку запитання в письмовому вигляді, виконую це прохання:

1. Щодо відповідальності Путіна і його оточення, які розв'язали війну, сумнівів немає, і зусилля слідства в цьому напрямі треба вітати.

Ось тільки українське суспільство чекає не піару із заочним засудженням, а послідовних дій, які приведуть військових злочинців на лаву підсудних Гаазького трибуналу.

У зв'язку з цим виникає запитання: як поєднуються ці анонсовані зусилля прокуратури з позицією офіційних представників Президента України і Генеральної прокуратури, які послідовно, спочатку в Шевченківському суді Києва, де розглядалася заява правозахисника Станіслава Батріна, а зараз в апеляції наполегливо заперечують в питанні встановлення юридичного факту російської збройної агресії проти України?

Черговий тест на щирість зусиль влади відбудеться 6 вересня на засіданні Апеляційного суду Києва.

2. Щодо відповідальності колишніх міністрів оборони за розпродаж військової техніки, то можна сказати головне: "Злодій повинен сидіти у в'язниці".

При цьому не втомлююся повторювати, що відповіді нинішньої влади, розраховані на збудження примітивних інстинктів суспільства, це суспільство принижують.

Хочеться нагадати, що українська влада, включно з депутатами, фінансуючи Збройні Сили за залишковим принципом, багаторазово приймала рішення про скорочення армії, поетапно перетворюючи її на ВОХР.

Частка боєздатних частин зменшувалася, апарат управління залишався тим же, а частка підрозділів, що виконують функції з охорони різноманітного майна, росла.

Ситуація доходила до абсурду, коли, наприклад, у Криму на зберіганні залишалися морські міни 1913 року народження або в бойовому складі ВМС України значилися два десятки нездатних відвалити від стінки відвертих "металобрухтів", єдиним призначенням яких було обґрунтування бажаної кількості адміральських посад.

Не вирішуючи подібні проблеми, влада активно розпродувала дійсно необхідне для української армії озброєння, але рішення про це приймалися зазвичай на рівні президентів.

Міністр оборони, в силу свого розуміння, міг лише гальмувати або стимулювати цей процес.

Для того, щоб цей напрям розслідування не вилився в банальне полювання на відьом, треба дати адекватну оцінку всім рішенням від президентів до міністрів оборони та начальників Генерального штабу.

3. Щодо відповідальності військового і політичного керівництва країни за свої дії і бездіяльність напрошується запитання: невже, на думку Генерального прокурора, той факт, що війну розв'язав Путін і його оточення, позбавляє відповідальності за злочинний наказ колишнього начальника штабу АТО генерала Назарова, який проігнорував дані розвідки і загубив в Іл-76, який згорів над луганським аеропортом, 49 людських життів?

З ілюстрованої розповіді Луценка на засіданні Комітету було абсолютно не зрозуміло, чи, як і раніше, Іловайська трагедія розслідується як низка взаємопов'язаних подій, що почалися наприкінці липня в секторі "Д" і включає операцію зі взяття міста, бої в ньому, дві спроби деблокування котла і прорив із нього, чи політичний тиск на слідство пересилив і все намагаються звести лише до кривавих подій 29 серпня 2014 року.

Різнобій у чисельності втрат, озвучених восени 2014 року міністром Гелетеєм, зазначених у мемуарах командувача АТО Муженка та наведених на засіданні Комітету Генпрокурором, дозволяють зробити висновок, що маніпуляції на цю тему тривають.

Суть цих маніпуляцій полягає в тому, що замість сумарних втрат за всіма епізодами Іловайської трагедії озвучуються лише дані про втрати при прориві з котла.

Завзято замовчуються людські втрати, що відбулися в результаті злочинної імітації деблокування Іловайського котла спочатку силами роти 51-ї бригади, а потім силами зведеної ротної тактичної групи 92-ї бригади.

Борг слідства перед живими і мертвими - чесно відповісти на запитання про втрати: убитими і пораненими, зокрема померлими від ран, зниклими безвісти і полоненими в кожному з епізодів цієї трагедії, включно з подіями в секторі "Д" з 23 липня по 24 серпня 2014 року, боями за взяття Іловайська, двома "спробами деблокування" Іловайського котла і проривом із нього.

Такі дані повинні бути встановлені з втрат Збройних Сил, Національної гвардії, МВС і Прикордонної служби.

І останнє, перестаньте брехати про "зелений коридор", якого не було: одні, не думаючи про людей, прораховували кращу комбінацію для максимального піар-ефекту від потенційних "договорняків", а інші, зірвавшись із ланцюга в імперському угарі, влаштували бійню.

Андрій СЕНЧЕНКО

Джерело: UAINFO