«Без повернення Криму Росія не стане демократичною державою» , – російський опозиціонер

Нещодавня публічна полеміка у соцмережах між російським опозиціонером, засновником громадського руху «Открытая Россия» Михайлом Ходорковським та журналістом Айдером Муждабаєвим знову порушила питання, які вже звучали два роки тому : чи готова російська опозиція визнати незаконність анексії півострова і чи припустимо йти на компроміси задля вирішення, як висловився Ходорковський, «важливіших питань»? Своєю думкою на цю тему в інтерв'ю з «Крым.Реалии» поділився третій учасник згаданого листування, член бюро Федеральної політради руху «Солидарность», близький соратник убитого російського політика Бориса Нємцова Леонід Мартинюк.

«Ще два роки тому я помітив пост Михайла Ходорковського, коли він приблизно у тих самих формулюваннях, що сьогодні, пояснював, що не віддасть Крим, тому що не хоче ставати диктатором. Він наполягав, що рішення про повернення Криму має ухвалювати російське суспільство, яке явно до цього на разі не готове. Тоді український журналіст Віталій Портников не погоджувався з ним, говорячи про необхідність дотримання верховенства закону. Тієї миті мені здалося, що Михайло Борисович міг написати це зопалу, не розібравшись до кінця у правовій суті питання. Однак дискусія, що сталася днями  з Муждабаєвим, де він повторив ті самі слова, навіть у жорсткішій формі, показала мені, що людина за два роки ніяк не змінила свою позицію. Схоже, що ним рухає не закон, а лише бажання отримати владу ефективним способом. Цілком можливо, що хтось із політтехнологів порадив йому не говорити про повернення Криму, щоб така позиція не завадила йому прийти до влади. Схоже, він вирішив скористатися цими порадами», – припускає опозиціонер.

Леонiд Мартинюк

При цьому Леонід Мартинюк відзначає: саме формулювання про те, що російське суспільство буде категорично проти повернення Криму, є дещо лукавим, оскільки в диктаторській державі не може бути об'єктивної соціології.

«Звичайно, завжди можливий сценарій палацового перевороту, або «революції еліт», за якого змінюється не вся влада, а лише обмежена кількість людей у ній. У цьому випадку суспільство, швидше за все, буде розчароване не у всій політиці чинної влади, а лише в якійсь її частині. Однак навіть за умови збереження такого хворого суспільства Ходорковський, схоже, готовий замістити Путіна, і саме від імені такої, що не змінила своєї позиції більшості, він заявляє, що не готовий віддати Крим», – припускає Мартинюк.

Російський опозиціонер визнає: навіть при оголошеній ним позиції Михайло Ходорковський здатний стати «меншим злом», ніж Путін, якщо, наприклад, він припинить війну на Донбасі. Однак, за його словами, це не змінює того факту, що зараз лідер «Открытой России» не відповідає тим критеріям, які сам встановлює для майбутньої російської держави.

Ходорковський публічно відмовляється визнати верховенство права – в разі його перемоги ситуація в Росії не зміниться

«Ходорковський заявляє, що збирається будувати в Росії сучасне європейське демократичне суспільство, в основі якого лежать волевиявлення народу й верховенство права. При цьому він очевидно не визнає верховенства права, вважаючи, що в деяких випадках його можна не дотримуватися. Це означає, що у нас немає жодних гарантій того, що уряд Ходорковського в майбутньому стане дотримуватися як міжнародних, так і внутрішніх законів Росії. Прийом на роботу своїх родичів «по блату», можливість для дітей чиновників уникати покарання за очевидні злочини – це все наслідок правового нігілізму, яким пронизано путінське суспільство. І те, що Михайло Ходорковський публічно відмовляється визнати верховенство права, показує, що в разі його гіпотетичної перемоги ситуація в Росії не зміниться», – міркує Леонід Мартинюк.

При цьому опозиціонер підкреслює: покійний Борис Нємцов навіть при тому, що був досвідченим політиком, не визнавав анексію Криму, незалежно від того, що через таку позицію він міг залишитися без частини суспільної підтримки.

«Борис прямо сказав, що він не «кримнашист». Він визнав, що з погляду  політичної доцільності, напевно, можна було б сказати, що він не віддасть Крим, однак він не може, так би мовити, тому що бачить, що анексія Криму – це порушення закону й міжнародних зобов'язань Росії. Для нього було очевидним, що Крим – це не Росія», – згадує Леонід.

Борис Нємцов (л) та Леонід Мартинюк (п), архівне фото

Щобільше, за словами активіста, «Кримнаш» не є поодиноким випадком порушення закону, не пов'язаним з іншими. Леонід Мартинюк упевнений: саме анексія Криму стала поворотною точкою, через яку з неминучістю послідували і війна на Донбасі, і посилення репресій усередині Росії.

Саме захоплення Криму перетворило Путіна на міжнародного злочинця, після чого у нього зникли шляхи до відступу

«Я б не став відокремлювати Крим від Донбасу. І те, й інше стало частиною однієї великої концепції «Новоросії». Через низку причин, окупація всієї «Новоросії» зірвалася, проте і Крим, і Донбас були частиною загальної агресивної політики Росії проти України, яка пов'язана і з внутрішньою агресією. До 2014 року в Росії існував м'який авторитарний режим. Єдиним випадком зовнішньої агресії був серпень 2008 року, але це виглядало, скоріше, як одиничний ексцес. Здебільшого ж агресія режиму тоді була спрямована всередину країни, й тоді вона була не такого високого рівня, ніж зараз. До анексії Криму в Росії було менше політв'язнів, а випадки на кшталт вбивства Бориса Нємцова і зовсім були неможливі. Саме захоплення Криму перетворило і Росію, і Путіна на міжнародних злочинців, після чого у Путіна зникли шляхи до відступу. Тепер, особливо після рішення Гаазького трибуналу, він вже не може дозволити собі втратити владу, і змушений жорстко придушувати опозицію всередині країни», – вважає Леонід Мартинюк.

Російський опозиціонер додає: навіть політв'язнів, які були заарештовані ще до кримських подій, зараз не випускають із в'язниць саме через Крим і подальші події, тому що Путін припинив озиратися на вже зруйновану міжнародну репутацію Росії, і намагається утриматися при владі за будь-яку ціну.

При цьому Леонід Мартинюк відзначає: навіть у разі, якщо Ходорковський отримає владу в результаті палацового перевороту, при бажанні йому не так складно буде донести до людей правду про незаконність анексії Криму, а головне – про негативні наслідки окупації для самих росіян.

Якщо падіння рівня життя дійде до стану 1990 року, люди будуть покірно готові віддати Крим

«Звісно, багато що залежить від того, чи буде зміна влади супроводжуватися серйозним економічним спадом. Якщо падіння рівня життя дійде до стану 1990 року, люди будуть покірно готові віддати Крим. Мало того, я вважаю, що щодо Криму людей «накрутили» штучно, але насправді ні в 90-ті, ні на початку нульових він не був особливо важливий для росіян. Якщо ми згадаємо ситуацію в Радянському Союзі наприкінці 80-х років, росіянам вже не потрібні були ні Центральна Азія, ні країни Балтії. Якщо люди зрозуміють, що санкції і зниження доходів пов'язані саме з Кримом, а в разі його повернення ситуація покращиться, більшості мешканців країни Крим стане не потрібний. Ну і, безумовно, потрібно буде розвінчати всю брехню російської пропаганди про «київську хунту» і про те, що в українська влада буде готова «вирізати російськомовних жителів Криму». Тоді з поверненням Криму не повинно виникнути жодних проблем. Однак я не впевнений, що уряд Михайла Ходорковського готовий розвінчувати ці міфи», – підсумував Леонід Мартинюк.

Джерело: Крым.Реалии