Актуальні старожитності
15 століть розділяє Тому Аквіната, сучасника татаро-монгольського нашестя, та Арiстотеля Стагеріта, учня Платона й учителя Олександра Македонського. Нас відділяє від «Коментарів» 7 століть. Проблеми державності, однак, лишаються так само актуальними і наприкінці ХХ століття. Яскравий доказ того — дебати у Верховній Раді, яким немає кінця. І не може бути. Нижче наводиться кілька витягів iз «Політики».
«Той, хто заснував державу, був найбільшим добродійником людства, бо без закону (державного) людина — найгірша тварюка ... Загальні засади керування державою полягають у тому, щоб дотримуватися середнього, досягати можливого і прагнути до найкращого... Метою всякої влади є забезпечення задовільних умов життя громадянина, необхідних для його морального та інтелектуального формування».
«Державний устрій, що спирається на панування середніх прошарків, стоїть ближче до демократії, ніж до олігархії ... Керування нікчем приводить до ліквідації демократії ... Державні перевороти бувають з причини недбалості уряду, коли ведучі посади обіймають особи, ворожі існуючому устрою».
«В управлінні державою краще керуватися законом, ніж бажаннями навіть найкращого мужа. Скажімо, навіть так — все, що спирається на закони, корисне для держави і зберігає її засади... Пошана до державного закону необхідна навіть у дрібницях... Ніщо не може зробити закони дієвими і корисними, окрім установлених звичаїв та послуху привчених до нього громадян».
«Владні структури повинні слідкувати за тим, щоб відповідна людина була на відповідному місці і займалася справою, що відповідає її здібностям. Адже одні люди народжуються зі здатністю правити, а інші — виконувати завдання... Деякі люди — раби від природи, і тому виконувати чиїсь вказівки є для них простою справою. Одні люди скрізь раби (навіть, коли вільні і навіть, коли розумні), інші ж ніде не бувають такими».
«Особи, що збираються посісти в державі верховні посади, мають задовольняти три вимоги: прихильно ставитися до існуючого державного устрою; мати достатньо здібностей для виконання службових обов’язків, а також бути чесними і справедливими, незалежно від форми державного устрою .... Найбільші державні злочини породжує надмір, а не злидні — ніхто на світі не стає тираном заради того, щоб не мерзнути або не голодувати ... Найголовніше для всякого державного устрою — це налагодити за допомогою законів та постанов таку систему правління, аби урядовці не мали змоги перетворювати державу на джерело своєї корисливості».
«Коли існує спільна власнiсть, про неї мало хто дбає — людям властиво нехтувати спільними інтересами, як це буває з прислугою. До того ж, ті, хто користується спільним майном, часто сваряться. А державцям треба пам’ятати, що всі державні перевороти завжди спрямовані на врегулювання власності».
«Дійсний порядок серед людей існує тільки тоді, коли правителями є найкращі за своїм інтелектом громадяни ... Повелівати завжди краще тим особам, якi тілом і духом відрізняються від решти людей, як відрізняються боги й герої; необхідно також, щоб їхня перевага була безсумнівною і для всіх очевидною».
Як бачимо, люди, їхні ідеали та бажання змінюються протягом тисячоліть не так радикально, як ми звикли думати. Ті самі актори міняють костюми та амплуа, на сцені з’являються нові декорації.
Маємо честь також повідомити, що «Коментарі» Томи Аквіната до «Політики» Аристотеля переклав українською з латини п. Олександро Кислюк. Досі твори Томи Аквіната практично не перекладалися ні українською, ні російською мовами.
