Часи збирання каміння тривають
Після майже чотирьох років наполегливої праці відновлено в первозданній красі храм Воздвиження Животворящого Хреста Господнього - головний монастирський храм Києво-Печерської лаври. Колишня "культова споруда" засяяла зовні і з середині - золотом бань і хрестів, реставрованими настінними розписами, розкішшю барочного іконостасу.
Храм стоїть біля входу до Ближніх печер і має досить цікаву історію. Хрестовоздвиженська церква знаходилася на цьому місті з давніх часів - тут прочани очищали душу молитвою, перш аніж предстати перед мощами печерcьких святителів. До печер прямо з церкви вели три ходи, які добре збереглися, але тепер використовуються тільки ченцями. Церква була дерев'яною і часто горіла, але кожного разу негайно відбудовувалася. 1700 року, за часів гетьмана Івана Мазепи, вперше поставлено кам'яний храм, який і дійшов, з деякими перебудовами, до наших часів. Тож невдовзі йому виповниться 300 років.
Гроші на зведення храму подарував Лаврі Полтавський полковник Павло Герцик. Варто трохи зупинитися на його особі, бо він походив із знаного єврейського(?) козацького роду. Син Павла Григорій, Полтавський наказний полковник, був прибічником Мазепи і супроводив його у вигнання, потім, за кордоном, служив генеральним осавулою в Пилипа Орлика, свого зятя. Пізніше Григорія Герцика спіткала доля княжни Тараканової. У Варшаві, де полковник перебував інкогніто з дорученням Орлика, російський посол князь Долгорукий викрав його (Варшава тоді ще не входила до складу Російської імперії) і відправив до С.-Петербургу, власне, до Петропавлівської фортеці. Батько Григорія не дожив до всіх цих подій - він помер невдовзі після освячення храму, де й був похований. Про це і зараз свідчить надмогильний камінь у стіні, що недалеко від входу.
Однак, повернімося у наш час і до ремонту храму. Розказує намісник Києво-Печерської лаври єпископ Павло (Лебідь): "Загальна вартість чотирирічної відбудови і оздоблення храму сягнула 2,5 мільйони гривен. Майже весь комплекс робіт виконали працівники інституту "Укрреставрація", майстерність яких ми, керівництво Лаври, оцінюємо дуже високо. Особливо складними були роботи на великому різному іконостасі, спотвореному втратою 400 дерев'яних деталей. Можете уявити - всі вони були "замінені", тобто замазані, глиною. Майстри кілька років вирізали складні дерев'яні деталі, клеїли, шліфували, потім золотили. Технологія позолоти дуже складна, зважаючи на те, що товщина аркушиків сусального золота вимірюється мікронами. У процесі реставрації було покрито золотом також кіоти, німби над головами святих тощо. Особливо гарним є позолочений престол у вівтарі, прикрашений чотирма художніми барельєфами з зображеннями трагічних події страсного тижня. Загалом, на все оздоблення інтер'єру пішло понад 4 кг золота. Ще біля 5 кг золота знадобилося для трьох бань храму. Тут також якість роботи дуже добра - думаю що бані сяятимуть не менше 100 років. Принагідно хочу підкреслити, що значну частину використаного золота подарували Лаврі деякі монастирі Росії."
Відновлення храму наче зняло полуду, яка затьмарювала і нівечила його красу. Тільки тепер стало можливим оцінити особливості його архітектури, розташування, оздоблення. Храм стоїть впритул до гори, в товщі якої знаходяться Ближні печери, і є начебто частиною цієї гори, має її хвилясті лінії. Не дуже звичним для православних храмів є й інтер'єр, витягнутий, подібно до готики, вертикально. Складається враження, що триярусний іконостас сягає склепіння під центральною банею - символом неба. Через значну висоту площа храму здається невеликою, тим часом, на свята, тут збирається понад триста віруючих.
Найбільшими святинями храму є Чудотворна ікона Успіння Божої Матері та частинка святого хреста, на якому було розп'ято Ісуса Христа. Чудотворна знаходиться високо над царськими воротами вівтаря і, два рази на день, урочисто спускається вниз для молитов віруючих перед нею. Ченці вірять, що це - копія з ікони, написаної давньоруським маляром Алімпієм. Частинки святого хреста зберігаються в кіоті храмової ікони Воздвиження, в іконостасі. Цю реліквію минулого року подарував Києво-Печерській лаврі Єрусалимський патріарх Діодор.
Зупинімося ще на одній деталі, пов'язаній з храмом. Разом з ним було реставровано невелику прибудову з крихітною банею, яка стоїть праворуч, біля входу до храму. Це не каплиця, це вхід до монастирських підвалів. Тут завжди зберігалося вино для причастя, зберігається воно у цих підвалах і тепер. Тільки колись виробництвом вин займалися самі монастирі, сьогодні ж таких можливостей немає. Світ, однак, не без добрих людей. Владика Павло розповів, що цього року запас вина для євхаристії подарувала Києво-Печерській Лаврі Молдавська церква. Що це за вино? Згідно з церковними приписами для причастя може бути вжите тільки чисте, без будь-яких домішок, сухе виноградне вино, і обов'язково червоне - як кров Христова, в яку вино містично перетворюється під час літургії. Тому молдавські благодійники привезли червоного вина - 12 тисяч пляшок кагору трирічної витримки. Саме стільки вина необхідно, щоб задовольнити річну потребу всіх храмів Лаври, куди приходять причащатися тисячі людей.
Які подальші плани відбудови Лаври? За словами владики Павла, найближчою метою є приведення в порядок криниць, джерел та колодязів на території монастиря. Всі вони мають бути не лише розчищені, а й, відповідно, оздоблені та захищені каплицями. Закінчується реставрація нижнього храму, який колись називався Ірининським. Його прийшлося буквально викопувати з-під кількаметрових завалів землі, сміття тощо. Скоро храм буде освячено під новою назвою - "Живоносне джерело". Символічна назва!
