Чому, чому, чому?
Проїжджаючи чужою країною, мимоволі порівнюєш незнайомий триб життя зi своїм, звичним. З тим самим, який, сидячи вдома, сприймаєш як природний, більше того, як єдино можливий. Найчастіше, на жаль, порівняння обертається не на нашу користь і у голові постійно лунає болісний сигнал тривоги — чому люди можуть, а ми ні?
Біля варшавського меморіалу невідомому солдату негасимий вогонь горить на честь поляків, які полягли за свободу та славу вітчизни в усі минулі століття існування Польщі. Незалежно від того, за якого режиму, короля чи уряду це трапилося. Чому ми все поділяємо своїх покійників на різні табори?
Чому всі тексти, які зустрічаєш на вулицях польських міст (назви установ, комерційних підприємств, реклама тощо), написані польською мовою? А ми, з нашим «знанням» англійської мови, просто нездатні без неї обійтися.
Кияни пишаються своїм зеленим містом. Його парки, сквери, зелені масиви, однак давно перетворилися на клаптики шагреневої шкіри, які зменшуються і зменшуються під натиском автостоянок, автозаправок, будівельних майданчиків тощо. Щезають не тільки парки й лісопарки, а й безцінний київський рельєф під ними — мальовничі пагорби, які споріднюють Київ iз такими містами, наприклад, як Рим. Між тим, у самому центрі Варшави залишаються недоторканними, попри невпинний розвиток міста, велетенські зелені масиви, скажімо, Лазеньковський королівський парк, де кожне дерево — то шанована суспільством особистість.
Чому міський транспорт Варшави функціонує, як швейцарські часи? Вдень і вночі, в свята та в будні, в центрі й десь на околиці. На всіх зупинках, на рівні очей (а не десь на стовпі) під склом розміщено розклади руху всіх маршрутів і мені не трапилося так, щоб сяючий чистий автобус чи трамвай не прибув точно за розкладом, хвилина в хвилину. Може саме через це там не буває давки в салонах. Кожна зупинка забезпечена схемами маршрутів, а часто й картою Варшави. Назви зупинок та номери маршрутів видно здалеку. Східному сусіду незрозуміло одне — чому всі ці схеми, розклади і скла ніхто не б'є, не рве, не розписує іншими, пробачте, словами?
На польському транспорті стикаєшся з аномалією — там не існує такого поняття, як додаткова оплата за попередній продаж квитків. Чи здогадаються колись і наші чиновники, що попередній продаж полегшує роботу транспортної системи і тому пасажирам, скоріше, належить скидка?
У туалети польських залізничних вагонів можна заходити без огиди — там немає запаху, немає калюж по щиколотку на підлозі, а крани з водою дійсно призначені для умивання. Поляки знають, очевидно, якийсь особливий секрет.
Між Польщею й Україною вже кілька років йде жвавий обмін товарами й грошима. Всі промислові станки стоять на польськiй стороні й нескінчений потік дешевих товарів пливе завжди на Схід. А у зворотному напрямку пливуть наші гроші — мільярди, які живлять малий бізнес Польщі, стимулюють появу нових робочих місць, формують середній бізнес. Чому ці потоки ніколи не міняються напрямками?
Чому з вулиць польської столиці майже повністю зникла торгівля «з рук», «з землі», з імпровізованих ринків? Їхні транспортні вузли, станції метро давно звільнилися від «облоги» натовпу покупців та продавців.
У будь-яку пору року у Варшаві, як і в Києві, йде жвава торгівля квітами. Тільки польські квіти вирощуються у Польщі — для внутрішнього вжитку й на експорт. А «багата» Україна ввозить розмаїття квітів iз Голландії, Еквадору, Гондурасу та з тієї самої Польщі. Що ті старі аристократи, які колись серед зими дозволяли собі фіалки з Парми!
Польські зарплатня й пенсія у багато разів перевищують ті копійки, що їх отримуємо ми. Однак такі важливі харчові продукти, як ковбаси й сири всіх сортів, мають там ту саму ціну (у доларовому еквіваленті). Дещо навіть дешевше. Як це виходить?
Чому на польській стороні кожен квадратний сантиметр землі ретельно, можна сказати, любовно оброблено селянами? А перетинаючи польсько-український кордон, потрапляєш у країну неторканих бур'янів.
Як відомо, допитливе слоненя Кіплінга ставило небезпечно багато запитань і згодне було відправитися на кінець світу, аби тільки отримати якісь відповіді. Я також.
