Фатальна дата
Не за горами останній рік другого тисячоліття — рік 2000-й. Цей вельми «круглий» рік (аж три нулі в кінці!) став причиною масових очікувань чогось незвичайного, якихось катастрофічних пертурбацій — соціальних, космічних або навіть есхатологічних. Ось-ось, ще трохи, ще кілька місяців і щось страшне має скоїтися. Віруючі християни думають, що, мабуть, Страшний суд. Між тим, у Новому завіті чітко написано, що жодна людина не здатна передбачити час Суду, круглий чи не круглий випадає рік. «Ну, — кажуть науково налаштовані обивателі, — тоді відбудеться зіткнення з кометою, набагато більшою за Тунгуський метеорит». На що астрономи тільки презирливо знизують плечима — так точно у них все прораховано. Більш помірковані люди очікують «всього лиш» всепланетний соціальний колапс. Це більш вірогідно, особливо, якщо говорити про окремо взяту нашу країну. Великі кризи, однак, мають звичку траплятися завжди і незалежно від цифрової форми року.
Багато пророків не хочуть враховувати той факт, що 2000-й — не перший в нашій історії круглий рік. Кінця світу очікували ще 1000-го року; пов'язували його також з «нульовим» літочисленням — від створення світу (згідно з Біблією), де є, звичайно, свої круглі дати. Згідно з однією з них готувалися до кінця світу наші середньовічні пращури. Світ, однак, все тримається.
Чому так поширений міф про близький кінець світу? Однією з причин є, мабуть, уява про західну християнську цивілізацію, як про єдину вісь, навколо якої обертається життя всієї планети. Між тим християни складають тільки третину (навіть трохи менше) населення Землі. Інші народи мають в ужитку свої власні релігійні календарі, зовсім не пов'язані з датою народження Ісуса. В тих календарях, наприклад, буддійських, індуїстських, ніякої круглої дати найближчим часом не випадає. А мусульмани зустрічатимуть наступного року 1421 рік. Чому їм хвилюватися?
Попри логіку й історію, у нашому цивілізованому суспільстві вирують навколо числа «2000» середньовічні пристрасті. Пишно розквітла проблема податкових кодів, пов'язана з числом диявола «666». (Тими кодами православні дали всім бажаючим гарний привід над ними шкилювати). Пророчиці й пророки, дуже часто у чорних рясах, обіцяють грішникам близьку гієну вогненну, закликають відмовлятися від кодів та від паспортів із тризубцем. «Не буде пенсії? Не буде соціальної допомоги? Та яке це має значення перед Страшним судом?» На книжкових прилавках знаходимо численні апокаліптичні марення, написані настільки ж мальовничо, наскільки безграмотно. А скільки статей на цю тему надсилається до редакцій! Нерідко їх пишуть наші науковці.
Втім, 2000 року може дійсно трапитися всепланетна напасть, яка обійдеться світу в мільйони й мільйони доларів. Йдеться про комп'ютерні системи. 30—40 років тому, коли 2000-й рік здавався ще таким далеким, спеціалісти вирішили записувати поточні роки в комп'ютери не чотирма цифрами, а двома останніми (наприклад, замість «1999» комп'ютер розпізнає «99»). Це було вельми непередбачливим. Бо коли годинники проб'ють початок 2000-го року, в усіх комп'ютерах світу перерветься нормально зростаюча послідовність часу — після року «99» наступить рік «00». Тим самим буде порушена логіка планування, статистики, транспортних та технологічних графіків, ведення фінансових документів тощо — настане дійсний комп'ютерний «кінець світу». Але над цією проблемою вже кілька років працюють науковці багатьох країн і вже, як стало нещодавно відомо, знайшли спосіб «врятуватися».
Ідея Останнього суду приваблює не тільки широкий загал, але також сучасних українських філософів і теологів, які висловили кілька цікавих концепцій. Так професор Кримський дотепно доводить, що Останній суд власне вже почався і карає людей за те зло, яке вони постійно чинять одне одному та природі. Ми про це не здогадуємося і тільки підкидаємо хмизу в огонь. А митрополит Володимир Сабодан висловив думку, що час Останнього суду не є якимось наперед і назавжди призначеним, що він тісно пов'язаний з кількістю в світі гріха. Коли зло набирає сили, стрімко наближаються останні дні. А якщо люди опам'ятовуються, страшна дата трохи відсувається. Для мене це дуже переконливо й навіть обнадійливо — таки щось залежить від нас самих.
