Камінь для фундаменту
У суспільстві не буває справді стрибкоподібних якісних змін — через наявність одного надзвичайно інерційного елементу. Цим елементом є людина, яка завжди забезпечує певну спадкоємність у часі, є свого роду гальмом у періоди переходу від одного суспільного ладу до іншого. Адже кожен новий режим має справу зі «старими» людьми, менталітет яких, незважаючи на всі прогресивні погляди, віддзеркалює реалії, які щойно відійшли.
Великі реформатори всіх часів і народів сприймали цей Status quo як трагедію. Політичні утопісти, починаючи з давньогрецького філософа Платона, проектували суворі заходи, які б дозволяли якнайшвидше позбутися «соціальних атавізмів». Платон, зокрема, пропонував примусове відбирання дітей у батьків відразу після народження — заради належного виховання молодого покоління. У більшовиків були свої методи, але досі ще ніхто не досяг поставленої мети — повного й негайного оновлення психології суспільства. Хоча б тому, що вихователі й реформатори також походять звідти — з того самого старого життя. Так і виходить, що нова держава, новий соціальний устрій завжди будуються не на порожньому місці. І коли добрі господарі ламають стару будівлю, то старанно вибирають серед уламків нечисленне вціліле каміння і кладуть його у фундамент. Бо воно випробуване часом.
Сьогодні, подобається це нам чи ні, рушійну силу суспільства становлять люди, котрі вийшли з радянського часу. І не тільки руйнівну рушійну силу, а й творчу, будівничу. Те саме бачимо в наших сусідів, згадати хоча б пана Кваснєвського, що править нині Польщею. Навіть так звані «молоді реформатори» Росії мають дипломи радянських вузів, не згадуючи вже про комсомольські квитки. Через небагато років суспільна мізансцена радикально зміниться, але тепер маємо обирати не між «новим» і «старим», а між надійним міцним камінням і тим, начебто цілим, яке розпадається від найлегшого дотику. Бо в перехідний час можна розраховувати тільки на «старих» будівничих, підготованих колишнім життям до відповідальної й архіскладної діяльності в нових умовах. А це означає — на людей, які, незалежно від режиму, не можуть не працювати, не накопичувати знань, не шукати оптимальних рішень і не відстоювати їх. Просто за своїм характером, через відчуття персональної охайності. Колись таких людей називали «старими спецами» і, незважаючи на все пролетарське презирство, не могли без них обійтися. Жодна влада не може обходися без професіоналів.
І сьогодні, на стику епох, професіоналізм має бути найважливішою характеристикою людей, причетних до влади. А брак знань та ділової хватки повинен вважатися значно більшою вадою політичного діяча, ніж те, чим він займався «до 1917 року», або навіть — наважуся й на таке — нiж відсутність моралі. Ось нині ВР звинувачує п. Ющенка в усіх смертних гріхах, не знайшовши, втім, жодних доказів (такі у ВР професіонали). І добре, що не знайшли, всупереч усім теоретичним можливостям зловживань. Вирішальним у нашій ситуації є те, що вже котрий рік, попри найгірші пророцтва, попри свої й московські пертурбації, банківською справою керує залізна рука, гривня «тримається», валютні запаси — в наявності. Що й повинно мати найвищий пріоритет в оцінках.
Коли людям треба перейти через небезпечні гори чи згубну трясовину, вони не вимагають у провідника анкети, не питають, чи ходить він до церкви. Тільки щоб, ради Бога, знав місцевість. І якби прийшла до влади людина, яка змогла вдихнути хоча б якесь життя в мертве тіло нашої економіки, багато хто пробачив би цій людині все, включно з будь-яким минулим. Бо це той камінь, який придатний для фундаменту нової будівлі.
