Німецькі колоністи в Закарпатті
Безпосередньою причиною нової німецької хвилі колонізації було придушення повстання Ференца II Ракоці проти австрійського поневолення. 1728 року австрійський імператор Карл VI дарує більшу частину Закарпаття німецькому духовному князеві, графові Лотару Францу Шенборну Бухгейму, який став на початку XVIII ст. союзником австрійських Габсбургів. За свої заслуги перед ними родина графів Шенборнів отримала також володіння в Нижній Австрії на захід од Відня (графство Бухгейм). Шенборн і посприяв тому, що німецькі колоністи з’явилися на Мукачівщині. Франконці з Бамберга і Вюрцбурга селяться в заснованих ще в XIV-XV століттях слов’янських селах Верхній Коропець і Новоселиця. Пізніше у Верхній Коропець прибуває ще декілька родин зі швабського Шварцвальда, а в Новоселицю — франконці з Баварії.
В 70-80-х роках XVIII століття починається колонізація краю австрійцями. З метою проведення гірськосоляних, лісових та інших розробок Марія-Тереза та її син Йосип II переселяють у Мараморщину (східний район Закарпаття) австрійців із Зальцкаммергута. У верхів’ї Тересви, біля села Руська Мокра, було засновано австрійську колонію Дойч-Мокра (тепер — Комсомольськ). Група колоністів поселилася в селі Дубове. Пізніше вихідці з колонії Дойч-Мокра заснували село Кенігсфельд (тепер — Усть-Чорна). В ХIХ столітті нащадки австрійських поселенців із колонії Дойч-Мокра стали поселятися в селах долини Тересви.
На початку ХIХ ст. граф Шенборн, котрий втратив на цей час право на церковні володіння в Німеччині, вербує в Чехії та Словаччині німців і поселяє їх у Закарпатті. 1804 року графиня Софія Шенборн засновує село Софія (Зодіендорф), в якому й селяться переселенці з Чехії, а в Фрідешеві 1807 року — німці зі словацької Спішської області — ціпсери (за німецькою назвою області Спіш — Zpis).
1776 року невеликі групи німців-лісорубів прибувають до Ужгорода і селяться на вулиці Минайській. 1850 року на запрошення казенної домінії до міста прибула група німецьких селян з Німецького Зальцбурга, а трохи пізніше — з Рейнсько-Франкського Пфальцу. Всі вони одержали будинки, земельні ділянки, право оренди на ліс. Для місцевого населення всі німці були «швабами».
Таким чином на початок ХХ століття в області сформувалося декілька груп німецького населення: швабсько-франконські вихідці в районі Мукачева і частково в місті Хусті, австрійці — в долині Тересви, у верхів’ях Тиси і частково в селі Бордівка Мукачівського району, німці з Чехії та Словаччини в районі Рахова, Ясіня, в селах басейну ріки Латориця, на північ од Мукачева і в районі села Загаття. І ще одна група зі змішаним населенням в мікрорайоні Підгород у Мукачеві.
Слід зауважити, що угорська статистика свого часу засвідчувала подвоєння німецького населення в Закарпатті з 15231 осіб до 33694 за 1880-1910 роки. Чеська статистика 1921 року фіксує його різке зменшення (7668 осіб — 3,1 відсотка від загальної кількості населення). Після значних еміграційних процесів останнього десятиріччя точна цифра німців, котрі лишилася в Закарпатті, поки що невідома.
