Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Пам’ятник... розбрату

Добросусідські взаємини України й Польщі можуть опинитися під загрозою
18 вересня, 00:00
Чим більше наближається 1 листопада, тим більше розпалюються пристрасті навколо розрекламованого відкриття на Личаківському цвинтарі Львова спільного пам’ятника всім полеглим в боях за Львів під час українсько-польської війни 1918—1919 років. Ця споруда за своєю ідеєю мала б стати знаком примирення українців та поляків, які поклали свої життя за Львів — місто, яке обидва народи вважають одним із визначних символів у своїй історії.

Сама дата відкриття пам’ятника — 1 листопада — викликає багато суперечок. Цей день для галичан вважається одним із символів української державності: цього дня 1918 року почалося повстання українських військових підрозділів проти польського панування в Західній Україні. Відразу було проголошено створення Західно-Української Народної республіки. У відповідь польське населення міста взяло до рук зброю, що й призвело до українсько-польської війни. Крім того, для поляків 1 листопада є днем Всіх Святих, коли католики вшановують предків. Зрештою, греко-католики, яких на Галичині більшість, цього дня також запалюють свічки на могилах померлих родичів. Відкриття пам’ятника загиблим полякам та українцям мало б вписуватися в атмосферу поминання померлих у Львові. Однак...

«Останнім часом на території Львівщини набрало широкого розмаху несанкціоноване встановлення пам’ятних знаків польським громадянам, які загинули на історичній українській землі, нібито захищаючи інтереси Польської держави», — це цитата з рішення обласної міжвідомчої комісії у справах увіковічення пам’яті жертв війни та політичних репресій. Особливо члени комісії обурюються з приводу бурхливої діяльності «з форсованого відновлення польського військового цвинтаря на Личакові», оскільки «...роботи ексгумації останків, реставрації надгробків та встановлення нових проводяться агресивно, самочинно, з грубим порушенням існуючих норм і правил». Від імені «української громадськості» члени вищеназваної комісії запитують «свою владу»: «Хто ми — господарі на своїй землі чи упосліджені жертви чужого хамства?».

Так і не знайшовши відповіді на майже гамлетівське питання «господарі чи жертви?» члени комісії постановили «вважати за недоцільне відновлення споруд на місці захоронень польських вояків та ополченців на Личаківському цвинтарі» і, «зважаючи на реакцію абсолютної більшості громадських організацій Львівщини, не допустити проведення будь-яких заходів на польських військових захороненнях Янівського та Личаківського кладовищ 1 листопада 1998 року, як таких, що принижують Українську національну гідність і носять відверто провокаційний характер з польської сторони».

Наразі не відомо, якою буде реакція керівників Львова та області на цей документ, проте з високою ймовірністю можна передбачати, що святкування 80-ї річниці створення ЗУНР і поминання померлих в День Всіх Святих може у Львові перетворитися на протистояння екстреми, як з польського, так і з українського боку. А це, в свою чергу, може неабияк нашкодити двостороннім міждержавним стосункам країн, які декларують взаємне «стратегічне партнерство».

№178 18.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати