«Православні» спецпідрозділи,

27 липня православне інформаційне агентство «Російська лінія» (Російська православна церква) опублікувало на своєму інтернет-сайті нарис Андрія Полинського «Загін Ченців Особливого Призначення». Згаданий матеріал спершу сприймається як провокація, або радше як фейлетон, метою якого є компрометація православ’я. Швидше за все, так воно і є, але тільки ось редакція сайту про це, вочевидь, не здогадалася. Андрій Полинський розповідає про те, як ревно христолюбиві ченці всесвітньо відомої Троїце-Сергієвої лаври піклуються про «важких підлітків» обох статей, поселивши їх за стінами лаври. Виявляється, що ченці дають їм не тільки їжу та притулок — адже «Не хлібом єдиним живе людина!», — і навчають не лише Євангельським заповідям та молитвам (до речі, про загальну або виробничу освіту автор не згадує). То в чому полягає ця наука?

Виявляється, ченці готують колишніх злодюжок і бродяжок до майбутнього дорослого життя досить оригінально: викладають їм теорію та практику однієї з найпрестижніших сучасних професій, чим аж ніяк не кожен благодійник може похвалитися. Йдеться про те, що підлітковий клуб при Троїце-Сергієвій лаврі під звучною назвою «Пересвєт» виховує, як читаємо в описі, першокласних охоронців (спецназівців). Дамо слово автору нарису пану Полинському:

«Справжніх суперменів роблять із важких підлітків у Троїце-Сергієвій лаврі. Вони вміють не лише стріляти, стрибати з парашутом і битися на ножах (!), а й про Закон Божий не забувають. А спрямовують їх на шлях істинний у військово- патріотичному клубі «Пересвєт» найзвичайнісінькі(!) ченці. «Ви що, кілерів тут готуєте?» — з такими запитаннями зверталися до начальника підліткового військово-патріотичного клубу «Пересвєт» деякі ченці Троїце- Сергієвої лаври. Благо, на боці начальника був авторитет і благословення отця-намісника(!). «Це що там за неподобства в строю? Впав-піднявся!» — командує отець Микола, а винний мухою поспішає виконувати наказ. Паломники й екскурсанти з подивом спостерігають за цим дійством. А тим часом стрій хлопців і дівчат у камуфльованій формі продовжує свій марш і заходить до Троїцької церкви, щоб по черзі (строєм!) прикластися до раки з мощами Преподобного Сергія Радонезького.

Ідея створення клубу виникла в лаврського намісника архімандрита (нині — єпископа) Феогноста. Отець-намісник розсудив, що недостатньо лише закликати народ до добра і любові — треба підтверджувати ці високі християнські принципи справами. Так виникли при лаврі школа-інтернат для бездомних дітей і «Пересвєт». Названий іменем героя Куликівської битви, прославленого в лику святих лаврського ченця Олександра Пересвєта, клуб задумувався як школа для перевиховання сергієво-посадської шпани. З боку наставників до вихованців — жодної краплі єлейності. Усе по-дорослому. Хлопці знають, що серед їхніх наставників є ті, хто пройшов через горнила локальних воєн і воєнних конфліктів: Афган, Нагірний Карабах, Абхазію, Чечню... Розвідпідготовку (!) у клубі веде священик Микола Кравченко, колишній офіцер спецназу ВДВ, учасник першої чеченської війни. Екстремальні види спорту викладає сам начальник клубу — ієрей Дмитро, який ходив під вітрилом через Атлантику в складі російсько-американського екіпажу. Секцією важкої атлетики керує майстер спорту зі штанги та хокею отець Володимир. Нарівні з військовими науками пересвєтівці активно оцерковлюються: вивчають Закон Божий, відвідують недільні богослужіння...

Зараз пересвєтівці проводять канікули на базі 119-го парашутно-десантного полку в Наро-Фоминську. Живуть вони в казармах... У кінці травня тут був збір підмосковних військово-патріотичних клубів. Вихованці складали іспит на «блакитний берет»: марш-кидок на 10 кілометрів, фізичні вправи, смуга перешкод і три бої по 2 хвилини з інструктором-десантником. Уже відкриті філіали «Пересвєта» в багатьох містах. При мені прибув до клубу разом зі своїми вихованцями панотець з однойменного містечка Пересвєт, що за 20 кілометрів від Сергієвого Посаду. «А Закон Божий ви вивчаєте? — суворо запитував панотця начальник клубу отець Дмитро. «Так, з елементами муштри...» — розгублено, як першокурсник на іспиті, відповідав панотець. «Це оригінально (куди вже оригінальніше!) — Закон Божий з елементами муштри!» — з неповторним почуттям гумору вимовив отець Дмитро.

Отакі справи, люди добрі! Якби йшлося про військкоматівські, шкільні, спортивні клуби — все було б зрозуміле і логічне. Але ж це діється на святій землі лаври, землі, де людина осягає Бога, а не прийоми рукопашного бою або техніку удару ножем. Уже якщо й церква не може виховувати людські душі «мирними» засобами, то чого можна вимагати, скажімо, від ТБ? А може, все, що зараз відбувається в Троїце-Сергієвій лаврі, визначилося просто-на-просто «мирними професіями» педагогів-ченців? Але невже сьогодні серед ченців можна знайти тільки колишніх спецназівців?

Чи все йде саме так, як задумали? І лавра, як і інші подібні «полігони» Російської православної церкви, почала формувати новий вид чернецтва — чернецтва, яке дуже нагадує католицьких середньовічних воїнів часів Христових походів. Між тим, скільки засудження та презирства було висловлено православними теологами на адресу ченців-рицарів, таких, наприклад, як захисники Гробу Господнього, рицарі Мальтійського ордена, мечоносці тощо.

Яке майбутнє чекає добре тренованих і вірних «матері-лаврі» вихованців? Щонайбільше, це буде віддана охорона лаври та її сановних насельників. Але не лише це. Підготовлений з юних років і до того ж віруючий боєць — це дуже гарний «товар», на який у наш час є чималий попит. І не лише в структурах церкви. Була б пропозиція — попит знайдеться. Але чи допустимо давати подібні знання в лаврі? Як це поєднується із заповіддю «Не вбий!», не згадуючи вже про максими Нагірної проповіді? Адже якщо людина тримала в руці зброю, вона не побоїться її використати за першої оказії; якщо вона знає силові прийоми, то шукатиме нагоди їх вжити. Особливо жахливим здається тут «симбіоз» навчання Закону Божому та прийомам вбивства людини. Це зрада тих, які «не відають, що діють».