Середина святок!

14 січня — 1 січня за старим стилем — є серединою зимових свят, урочистого й радісного шляху від Різдва Христового до Богоявлення- Водохреща. У цей день православні та греко-католики України відзначають дві важливі події сакральної історії. По-перше, це Обрізання Господнє. Євангеліст Лука розповідає: «Коли виповнилось вісім днів (з дня Різдва), то Ісусом назвали Його… І принесли Його до Єрусалиму, щоб обрізати Його і поставити перед Господом, як у Законі (Старому Завіті) написано». При вході Марії та Йосипа до храму немовля Ісуса вітали провидці — Семен та Анна. Праведний і благочестивий Семен сказав: «Владико, побачили очі мої Спасіння Твоє, яке ти приготував перед всіма народами — світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїлю». А пророчиця Анна славила Господа і «говорила про Ісуса всім, хто визволення Єрусалиму чекав. Як виконали за законом усе, то повернулася Свята Родина до міста свого Назарета. А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на ній перебувала».

14 січня відзначається також пам’ять одного із найбільш шанованих і відомих Отців церкви — Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської (сьогодні територія Туреччини), який жив і служив церкві Христовій у IV столітті. Це відомий грецький богослов, філософ, мораліст, один з перших християнських вчених (він, зокрема, займався основами християнської космології). Розробив основні засади чернечого життя; організовував при монастирях чи не перші у світі притулки та школи для хлопчиків — незалежно від того, збиралися вони постригтися у ченці чи ні. Є автором літургії, яка носить його ім’я та лунає й сьогодні у православних (та й не тільки православних) храмах усього світу — урочиста «Літургія св. Василія Великого».

У народі 14 січня має ще одне — третє значення. Це старий Новий рік, тобто перший день року за старим юліанським календарем. Як пише Василь Скуратівський, «Новий рік завжди був бажаним святом у кожній родині. З ним пов’язували сподівання на майбутнє, очікували добробуту, родинну злагоду, щедрий врожай влітку, приплід худоби, здоров’я близьких». Взагалі цьому дню завжди надавали магічного значення, вірили, що він якимось чином впливає на всі інші дні року. Може, кому буде цікаво знати, що наше прадавнє язичницьке рідне слово «коляда» походить чи то від латинського слова «календар», чи від назви першого числа кожного місяця у юліанському календарі — «календи». Якими древніми несповідимими шляхами прийшло це слово до наших пращурів?

Перші дні року не втрачають свого містично-ритуального значення навіть попри те, що вони досить- таки часто — з історичного погляду — змінюються. Так, наші язичницькі пращури вважали (дуже логічно) Новим роком день весняного рівнодення; із введенням християнства й до кінця ХVII століття час рахувався від «першого дня створення світу», тобто 5508 року до н.е.), а початок року припадав на 1 вересня за старим календарем. (Чому, власне, ми не святкуємо і цей «старий новий рік»?) Петро I наказав користуватися дохристиянським юліанським календарем, і Новий рік почали відзначати 1 січня (по старому). 1918 року більшовицька влада спеціальним декретом ввела в ужиток значно точніший західноєвропейський григоріанський календар, за яким ми сьогодні й живемо (православна та греко-католицькі церкви зберегли юліанський календар). До речі, не всі сьогодні знають, що після революції 1917 року такий «буржуазний забобон», як святкування Нового року, було ліквідовано. Мабуть, із причини повної «безідейності» свята; протягом багатьох років 1 січня було робочим днем.

Григоріанський календар не є неперевершеним і, мабуть, не втримає свої позиції аж до самого Кінця світу. Про це свідчать численні астрономічно-математичні розробки за допомогою комп’ютерів. Уже створено точніші календарі, у яких, до того, окремі дні тижня завжди припадатимуть на ті самі числа місяця.

Наші пращури вірили, що в ніч напередодні Нового року (старого) Щедрий бог сходить із неба на селянську ниву, в селянську хату, в господарство, до худоби. Він усе бачить, усе чує, усе знає, але його бачать тільки духи померлих, худоба, а ще — чесні люди. До цього свята готують Щедру кутю. І хоча господиня ставить на стіл менше страв, ніж на Різдво, але це — ковбаси, смажене м’ясо, печеня, локшина та обов’язково млинці, які символізують життєдайного Ярила. Після сімейної вечері сусіди йдуть одне до одного «миритися, щоб зустріти Новий рік в мирі та злагоді»; хлопці й дівчата водять хороводи, танцюють, шуткують, а ще — ворожать.

Урочисті дні християнського календаря завжди були й залишаються приводами для язичницького ритуалу віщування. Найчастіше це — прогнози погоди та пов’язані з ними передбачення врожаю, приплоду, а також здоров’я, миру, благополуччя в сім’ї, громаді. І дуже мало значить те, що з різними святковими днями пов’язані зовсім різні пророцтва на той самий сезон чи місяць року, що настає.

Маючи на меті підтримати цю давню традицію народу, пов’язану зі Старим Новим роком, заглянемо в майбутнє, базуючись на народних прикметах. Отже, якщо на старий Новий рік

— маємо лютий або слабкий мороз — вибори виграв Ющенко;

— собака гавкав цілу ніч на місяць — вибори виграв Ющенко;

— качки пливуть по замерзлому Дніпру — виграв Ющенко;

— зоряне чисте небо, а на землі віхола-заметіль — виграв Ющенко;

— у Ботанічному саду розквітли орхідеї — виграв Ющенко;

— сонячний день, і йде рясний дощ — вибори виграв Ющенко!