Тіра — античний полiс на межi цивiлiзацiй
Античні держави, засновані греками в Північному Причорномор’ї, вiдіграли важливу роль у розвитку народів, що населяли південь сучасної України. Тісна взаємодія античної і варварської цивілізацій дозволяє з’ясувати те загальне й особливе, що було характерне для античної культури в цьому регіоні, а також визначити внесок у скарбницю світової культури, що зробили племена і народи, якi населяли в давнину Північне Причорномор’я.
Одним iз таких міст-держав була Тiра, що розташовувалася на місці нинішнього м. Білгород- Дністровський в Одеській області. Розкопками на території Тiри відкрито будівельні залишки класичного, елліністичного і римського часів. Але недостатнє фінансування з боку держави не дозволило цілком зберегти відкриті пам’ятники. Тому зараз можна оглянути тільки оборонні споруди, залишки стін, фундаменти і підвали будинків IV — II ст. до н.е., а також I — IV ст., вулиці, провулки і фундамент будинку, що визначений як будівля римської вексилляціії. У XIII — XIV ст. на місці Тiри виникло золотоординське місто, а наприкінці XIV — XV ст. господарями Молдавського князівства тут була побудована велична фортеця, якi отримала назву Четатя Албе (Біла фортеця).
Нижнє Подністров’я було однією iз зон грецької колонізації Північно-Західного Причорномор’я, де в другій половині VI ст. до н.е. було засновано два грецькi поселення — Тiра та Ніконій, що стали згодом порівняно великими античними центрами. Спочатку Тiра була невеликим грецьким поселенням, що, імовірно, входило до складу єдиного полісу, центром якого був Ніконій. Основним заняттям тiритів було сільське господарство. Відсутність міського монетного карбування свiдчить, що господарство міста було натуральним, а праця рабського і взагалі залежного населення могла застосовуватися лише незначною мірою. Це була антична цивільна громада, добробут членів якої базувався на дрібній земельній власності.
У IV — III ст. до н.е. на правому березі Дністровського і Буджакського лиманів з’являються сільськогосподарські поселення. Вони були основною умовою економічного піднесення Тiри в IV — III ст. до н.е. В другій половині IV — початку III ст. до н.е. у Тiрі починається карбування монети, що є яскравим показником розвитку внутрішнього ринку. Однак це піднесення тривло недовго. З середини III ст. до н.е. фіксуються ознаки кризи. В основі цього лежали причини зовнішньополітичного порядку. У середині — другій половині III ст. до н.е. у Нижнє Подністров’я iз заходу вторглися племена кельтів, що призвело до зміни економічної ситуації у всьому Північно- Західному Причорномор’ї.
З 80—70-х років II ст. до н.е. Тiра потрапляє в орбіту політики Понтійського царства, а з приходом до влади Мітрідата VI Євпатора, який контролював усі Західнопонтійські грецькі міста, її політичні та економічні зв’язки з Понтійським царством зміцнюються. Це дозволило тiритам заручатися підтримкою могутнього заступника. Тiра, знаходячись у сфері політичного впливу Мітрідата, залишалася формально самостійним полісом і її державний устрій не зазнав істотних змін. Після 72—71 рр. до н.е. Тiра звільняється від влади Мітрідата VI Євпатора. Історія Тiри після його смерті невідома. Але історична ситуація, що склалася в Північно-Західному Причорномор’ї, дозволяє припускати, що Тiру було розгромлено гетами під керiвництвом Буребісти. Після його смерті (приблизно 45—44 р. до н.е.) нестійке державне утворення гетів було розділене спадкоємцями Буребісти. Античні центри Північно-Західного Причорномор’я звільняються від гетської залежності, жителі повертаються в міста і вже наприкінці I ст. до н.е. — початку I ст. н.е. спостерігається активізація міського життя і поступове відродження економіки.
Початок нового, римського, періоду в історії Північного Причорномор’я відноситься до середини — другої половини I ст. до н.е., коли після загибелі Мітрідата VI Євпатора грецьке населення античних міст регіону вступає в тісні і різнобічні контакти з Римською імперією. Це було вирішальним фактором в історичній долі грецького населення. Відродження життя на території Тiри хронологічно збігається з активізацією римської політики на Балканах і зміцненням на території Фракії союзного Риму Одрисського царства. Римська імперія стає тією єдиною реальною силою, що була здатна захистити грецьке населення регіону і забезпечити стабілізацію військово-політичного становища. Тому тiрити на початку I ст. н.е. були зацікавлені в розширенні політичних зв’язків з Римом.
На підставі наявних даних не можна говорити, що Тiру вже тоді було включено до складу римської провінції Мезія. Відносини між тiритами і Римською імперією змінилися з приходом до влади імператора Нерона (54 — 68 рр.). Випуск спеціальної серії монет (приблизно 56 — 57 рр. н.е.) свідчить, що римський сенат прийняв щодо Тiри спеціальну постанову. Вона стосувалася юридичного статусу міста, на основі якого регулювалися відносини імперії з Тiрою. Постанова сенату могла бути у формі закону, яким визначалися права й обов’язки тiритів. Цим актом місту милостиво могла бути дарована певна політична організація, а також ряд дуже важливих привілеїв. Можна припускати, що Тiрі дарували внутрішнє самоврядування, що знаходилося під контролем адміністрації римської провінції Мезія. Затвердження спеціальної постанови супроводжувалося істотними привілеями, мабуть, відносно мита. Звільнення громадян міста від ряду видів мита було дуже вигідним і така міра повинна була сприяти стабілізації і піднесення економіки.
Після дакійських війн Траяна й утворення провінції Дакія в Тiрі написом (116 — 117 р.) фіксується наявність римського гарнізону. Протягом II — III ст. склад його не був стабільним. У першій половині II ст. тiрський гарнізон складався iз солдатів V Македонського легіону й допоміжних військ римської армії. Її ядро складали легіонери, а на чолі стояв центуріон V Македонського легіону. В другій половині II ст., після переведення штабу V Македонського легіону в Дакію, у Тiру були введені солдати I Італійського і ХI Клавдієвого легіонів. З цього часу римський гарнізон Тiри очолював центуріон вже I Італійського легіону. Також Тiру використовували як стоянку військових кораблів Мезійського флоту.
Розміщення в місті на початку II ст. римського гарнізону призвело до стабілізації військово-політичного становища навколо Тiри і сприяло піднесенню економіки, що добре простежено за археологічними даними. Як і колись, основною галуззю економіки було сільське господарство, що базувалося на вирощуванні зернових. На території міських кварталів проходило інтенсивне будівництво. Однією з характерних рис цього часу є поява виробничих комплексів на території житлових кварталів. В цей час Тiра була досить великим центром посередницької торгівлі між античним світом і варварським населенням Північно-Західного Причорномор’я. Цьому сприяло вигідне географічне положення міста в гирлі Дністровського лиману, звідки річковою магістраллю і сухопутним шляхом могли підтримуватися стійкі зв’язки з районами, значно віддаленими від кордонів Римської імперії. Торгові операції через Тiру здійснювалися водним шляхом, тому що наявність у Північно-Західному Причорномор’ї значної кількості гето-дакійського і кочового сарматського населення робила перевезення товарів сухопутним шляхом більш небезпечними.
У 214 р. Тiра зазнала нападу карпів, у ході якого частину міських кварталів було зруйновано, а населення знайшло притулок у цитаделі. На допомогу гарнізону Тiри було послано римський флот, моряки якого, поряд з іншими військовими підрозділами, брали участь у сухопутному бої з карпами. У 30-х рр. III ст. посилюється тиск задунайських варварів на кордони Римської імперії. Починається період так званих готських війн. Однак Тiра не загинула в ході бурхливих подій 30 — 40-х років III ст. У зв’язку з загостренням становища на Дунаї і посиленим натиском варварів на кордони Римської імперії з Тiри було виведено римський гарнізон. Разом iз римськими солдатами з Тiри могла піти частина цивільного населення. Наприкінці 50 — середині 60-х років III ст. Тiру було захоплено і зруйновано варварами.
На основі різноманітного археологічного матеріалу можна зробити висновок, що з затвердженням панування варварів в Нижньому Подністров’ї Тiра здобуває статус військово-політичного та економічного центру готського ранньокласового об’єднання, до якого, крім власне германців, входили представники сарматських і гето-карпатських племен. У IV ст. Тiра була ранньоміським центром вестготського варварського об’єднання.
Доля Тiри наприкінці IV ст. невідома. Але є всі підстави припускати, що місто загинуло в результаті гунської навали. У 376 р. гуни форсували Дністер і через Буджакські степи підійшли до кордонів Римської імперії. Показово, що найпізніша римська монета з Тiри відноситься до часів правління імператора Валентиніана (364 — 375 рр.) і на сьогодні є останнім точно датованим предметом з розкопок цього античного центру.
