Віхи історії
Християнство, яке сьогодні налічує понад 2 мільярди послідовників в усьому світі, зародилося у глухому, віддаленому від центрів тодішньої цивілізації куточку Римської імперії. Кілька сучасників Ісуса Христа (рибалки, збирачі податків тощо) утворили громаду віруючих — заснували першу церкву. Звідти, з древньої Палестини, почалася складна, яскрава, суперечлива історія тієї церкви, яку протягом 2000 років творили мільйони людей — видатні церковні політики, філософи, імператори, геніальні архітектори й композитори, мудреці й юродиві, святі мученики й страшні грішники, люди освічені й зовсім, здавалося б, темні. А історія християнства, в свою чергу, творила, ліпила, змінювала, несла за собою людину. Як широка бурхлива ріка, то чиста, мов кришталь, то мутна від бруду і навіть крові — розчин наших гріхів.
Неможливо, зрозуміло, подати у невеликій газетній публікації хоча б скорочену хронологію подій 2000- літньої історії Християнства. До того ж, не годиться говорити у свято про темні сторінки цієї історії, написані християнами в ті страшні часи, коли вони забували про Євангельські Заповіді. Тому наведені нижче кілька дат — то тільки неповний відбиток суб’єктивного сприйняття історії Християнства автором. Запрошуємо своїх читачів укласти свою коротеньку (не більш, як 10 пунктів) хронологію важливих подій в історії Християнства. Бажано позитивних — з вашої точки зору.
4 (або 7) рік до нової ери — народження у Віфліємі, в сімействі Йосипа із роду царя Давида, хлопчика Ісуса, засновника нової світової релігії.
30 рік — смерть на хресті Ісуса Христа, який приніс себе в жертву заради спасіння людей.
32 рік — навернення до нової віри апостола Павла. Багато дослідників вважають апостола Павла засновником універсальної християнської церкви, не обмеженої кордонами держави, нації чи попередньою вірою — іудейством.
I століття — заснування перших християнських громад, головним чином на сході Римської імперії. Перші християни — раби, знедолені, прості малоосвічені люди.
I — IV століття — формування й канонізація текстів Нового Завіту: чотирьох Євангелій, Діянь Апостолів, двадцяти одного Послання Апостолів та Одкровення св. Івана Богослова (Апокалiпсис).
313 рік — Міланський едикт імператора Костянтина Великого, який легалізував Християнство й урівняв його в правах із іншими релігіями Римської імперії.
320 рік — Св. Пахомій засновує перший чоловічий, а 347 року — жіночий монастирі (Єгипет).
325 рік, 381 рік — Перший і Другий Вселенські собори, на яких було прийнято Символ Віри («Вірую») — перелiк головних догматiв християнства, обов’язкові для визнання кожним віруючим.
391 рік — імператор Феодосій I заборонив відправляти в межах Римської імперії древні язичницькі державні культи. Кінець античності. Християнство стало єдиною дозволеною державною релігією.
IV — VIII ст олiття — хрещення більшості народів Західної Європи («варварів»).
860 рік — грецькі місіонери, брати з Солуні Кирило і Мефодій, починають проповідувати Християнство слов’янам. Розробивши глаголицю, перекладають Святе письмо слов’янською мовою. 864 рік — прийняття нової віри болгарами.
Х століття — хрещення Польщі, Богемії, Київської Русi.
1054 рік — початок розділення Західної й Східних церков — посли Римського папи Лева IХ анафематствували в церкві Св. Софії Константинопольського патріарха Михайла Керулларія. 1965 року Константинопольський патріарх Атенагор та Римський папа Павло II зняли взаємні анафеми 1054 року.
1450 рік — Йоган Гутенберг сконструював друкарський верстат. Першою надрукованою книгою стала Біблія. З того часу вперше в історії Християнства Біблія стає книгою для всіх, для кожного дому. — чернець, д-р теології Мартін Лютер оприлюднив «95 тез» — пропозиції щодо реформування Католицької церкви. Це стало початком розділення західного Християнства на Католицьку та Протестантські церкви.
1905 рік — Парламент Франції прийняв закон про відділення церкви від держави. Невдовзі те саме відбулося у багатьох інших країнах Заходу. Тим самим було усунено загрозу клерикалізму.
1910 рiк— в Единбурзі на Всесвітній місіонерській конференції започатковано Екуменічний рух — рух за єднання, співпрацю, взаємотерпимість та взаємовизнання християнських церков різних конфесій.
1962 рік— відкриття II Ватиканського Собору, на якому Католицька церква декларувала політику захисту демократії та прав людини; виступила за терпимість і нормальні вiдносини з іншими церквами та релігіями.
Кінець ХХ століття — після розпаду СССР розпочався процес відходу від Російської православної церкви національних церков у Молдові, Естонії. Початок церковного, громадського й політичного руху за створення єдиної незалежної канонічної Православної церкви України.
