«Євангеліє» ненависті
Редакція газети «День» щойно отримала офіційного листа від «Вселенської Церкви Матері Миру «Велике Біле Братство» (ВББ). Нас попереджають: «17 лютого 2000 року розпочався рік помсти за кров, сльози, страждання ВББ. Очiкуйте ще більшого лиха!»
Невеликий документ Братства нагадує щось вельми знайоме, а саме — політичні заяви деяких наших партій. Кілька цитат: «Господь Марія Деві Христос (Марія Цвигун-Кривоногова) і Пророк Юоанн Свамі (Юрій Кривоногов) ... вивели на чисту воду державно-релігійний режим під назвою «Звір» України і міста Києва, їхню корупцію, мафіїзм, пограбування власного народу. «Мати Миру назвала їх «купкою мерзоти», «недолюдками», «брехунами», «кгбешними бісами» тощо. «Україна була продана Кучмами й Кравчуками в рабство західному капіталу» — через те, що, як сказано в листі, Господь Марія Деві Христос відібрав у політиків розум. (Ось, виявляється, хто в усьому винен!) Політичні визначення займають у посланні таке значне місце, що мимоволі виникає запитання: «Чи не збирається Мати Миру балотуватися у Президенти?» і через те вдається до чистого популізму.
Не останнє місце у прокльонах ВББ займають книжники і фарисеї «мертвих», читай — традиційних, церков, які «запродалися сатані та режиму «Звір». Як не дивно, але при цьому ВББ поділяє з «мертвими церквами» (принаймні з братствами УПЦ МП) певні погляди: «Ці сатаністи (влада) помітили всю Україну печаткою Антихриста «666» (податковими номерами) і примусили нас поклонитися йому». Дісталося також нашому брату — «прихвосням-кореспондентам усіх газет, радіо й телебачення» — за те, що порочимо ВББ.
Легко зрозуміти, що люди, які відсиділи кілька років в ув’язненні, як це випало на долю керівників ВББ, не можуть мати ніжних почуттів до влади. Вживати подібну мову, однак не дипломатично й не практично з огляду на майбутнє, не кажучи вже про те, що верховні жерці білих братчиків живуть на нашій землі, їдять, як кажуть, наш хліб, і мають, зрештою, виявляти трохи поваги до тих, кого ми обрали правити нами. Якось не везе нам сьогодні з «чистими» релігіями — на небезпечну стежку політичних війн стають як старі традиційні, так новонароджені церкви.
Одним із кількох витоків віровчення ВББ є християнство, Новий Завіт. Через те важко сприймати зовсiм не християнську ненависть, розлиту на сторінках отриманого нами документу. Скільки там жорстокості до всіх, хто не прийняв вчення ВББ! Попри використання біблійної лексики, біблійних імен, попри тлумачення новозавітних подій, ВББ безмежно далеке від Заповідей Ісуса Христа, від його Нагорної проповіді, від «Любіть ворогів своїх». Чого коштують, наприклад, вступні слова листа: «Я Господь Марія Деві Христос розпочинаю наводити лихо (політичне, економічне, стихійне); і чи ви, кияни, залишитеся непокараними? Ні, не залишитися, бо я кличу меч на всіх, хто живе на землі!» Або: «Горе тобі, Київграде! Каменю на камені не залишиться в День Гніву Божого від твого блудливого обличчя! За те, що ти прогнав Господа Марію Деві Христос із своєї землі. Нашлю на тебе мори, невигойні хвороби, смертоносну радіацію і космічні випромінювання! За кожне образливе слово і ненависть в адресу мою та юсмаліан (білих братів) загублю цілими сім’ями з дітьми ... Шість чаш гніву Господнього вже вилиті. Україна й Київ вже стали центром пеклища на землі! Сьогодні Київ — то центр політичного краху, релігійного шабашу, економічного хаосу й пустоти. Клоака Європи й Америки!» Все це, згідно з листом, справа рук Господа ВББ.
Хотілось би нагадати, що коли померлий на хресті Ісус явився апостолам, то не погрожував, не проклинав, навіть не загадував про перенесені муки. Він просто послав своїх учнів проповідувати в світі віру милосердя і любові.
Лист закінчується повідомленням, що 17 лютого 2001 року наступить День Страшного Суду, після чого від Києва не залишиться каменю на камені. Це не перше подібне пророцтво в релігійній історії людства. Всі ми добре пам’ятаємо також попередній Судний День ВББ 1993 року. Хочеться надіятися, що Суд-2001 року пройде більш спокійно для всіх, включно з засновниками Великого Білого Братства. Очікуємо від них листа до газети «День», датованого 18 лютим 2001 року.
