За днем поривним...

Створюючи повну біографію Володимира Свідзінського, дослідник, передусім, повинен визначитися з питанням про її параметри, про стрижневу суть особистості поета.

Важливо також визначитись з межею морального вибору: з однієї сторони, не створити ікони, символу, за яким не проглядатимуть риси живої людини, з іншої — не замкнутись на дрібних вчинках, ба, навіть помилках, що є у житті кожної людини. Крім загального кодексу добра, сформульованого у Божих заповідях, є ще й просте добро людських сердець, а вони не завжди співпадають. Особливо яскравими відмінності стають, коли прикладом слугує доля людини, яка змушена була пройти через дві війни та дві революції, голод та репресії, знущання інтелектуальне та моральне. Такою й була доля В. Свідзінського.

Осмислювати творчий шлях поета треба від сонячних віршів початку 20-х років, осяяних особистим щастям. Їх не змогли затінити ні революція, ні війна, ні голод та страшенні злидні. Яскравим прикладом може слугувати вірш «Вітер», що увійшов до збірки «Ліричні поезії», виданої 1922 року.

Вітер
Тече берізка
Тремтячим блиском,
За буйним вітром
Простягши гілля;
Могучі клени
Свій шум зелений
Бурхливо клонять
На свіже зілля.
А буйне збіжжя
Аж до обніжжя
Горбів далеких
Кипить розливно,
І все, здається,
Біжить, сміється
У слід блакитний
За днем поривним.

Щасливе дитинство залишилось далеко, однак нам достеменно невідомо, чи писав Володимир хлопчаком вірші, проте відома сумна традиція розвитку людства говорить, що для формування генія потрібні кризові ситуації. Після смерті старшого брата Георгія, життя начебто навмисне катувало долю Володимира Свідзінського, прагнучи залишити нам коштовні перли його творів.

У процесі аналізу творчості письменника постає питання, що для нас вагоміше — соціальна орієнтація чи художня цінність. Митець, як кожна пересічна людина, упродовж життя переживає внутрішню еволюцію. Володимир Свідзінський (правопис прізвища згідно з автографом письменника 1918 року), якому довелось жити на зламі епох, змушений був переживати внутрішні зміни постійно. Взаємодія, взаємопроникнення чи протидія, опозиція характеризують взаємостосунки з часом Володимира Свідзінського?

1918 року Володимир Свідзінський, живучи та працюючи у Кам’янці-Подільському, був відкритий соціальним змінам у житті. Підтвердженням цього може бути вірш, виявлений нами під час пошукової роботи у газеті «Життя Поділля», яка вважалася незалежною та демократичною, у № 9 від 26 грудня 1918 р.

Вже близько день. Сховався місяць.
Здрігнувсь жахливий сон.
Краса небес, провісник сходу,
Палає Оріон.
Боєць потужний, над землею
Простяг він ясний меч:
Загин усім, хто ворог дневі,
Кому жадана ніч.
Нове життя в бою спалахне,
Жертов воно жада,
Лиш блисне промінь, — кров гаряча,
Поллється як вода.
Тоді лиш, визволення з пітьми,
Обмитая в крові,
Зростить земля і цвіт незнаний
І дасть плоди нові...
Але поволі гаснуть зорі;
Золотистий світ замрів
На краї неба тихий вітер
Дерева розбудив.
Погас і Оріон могутній
В уборі бойовім.
Одна лишень зоря сіяє
На небі голубім.
О ні, не буде кар і помсти
І не проллється кров:
В очах зірниці світової
Любов, одна любов!

Він переживав певну ейфорію та безумовний підйом емоційних та творчих сил. Цьому сприяло і його одруження, про що свідчить запис у документах фонду «Кам’янець-Подільський міський загс», а саме, в актовій книзі за 1921 рік від № 372, зроблений письменником власноруч (у цій та наступних цитатах збережено мову та стиль оригіналу документа):

«25 липня 1921 року
жіночий
Мирослава Свідзінська
Володимир Свідзінський
радянський служачий
Зінаїда Свідзінська
учителька
м. Кам’янець-Подільський,
Пушкінська вул., дім 19
батькові 33
матері 35
перша.

У ці роки відбуваються фундаментальні зміни у державі. Кам’янець-Подільський на короткий час стає столицею незалежної України, тут працюють уряд та центральні державні установи, для Володимира Свідзінського ці події співпадають iз часом його навчання у Кам’янець-Подільському українському університеті.

Записи у заліковій книжці В. Свідзінського дозволяють зробити висновок, що його освітні орієнтири та наукові інтереси були пов’язані з Україною, її історією та культурою. Крім того, велике значення для світосприйняття Володимира мало релігійне, а саме — православне середовище, витоки чого, безумовно, потрібно шукати у дитячих роках, проведених серед сільського російсько-православного духівництва. Він також був людиною європейської орієнтації і серед усіх питань, пов’язаних iз європейською історією, його найбільше цікавили історичні перехрестя, пов’язані зі змінами у житті провідних європейських держав. Як людина, все життя якої супроводжували соціальні катаклізми, Володимир цікавиться процесами історії інших країн, що були аналогічні за наслідками до тих, які супроводжували його власне життя.

Навчаючись в університеті вільним слухачем, В. Свідзінський 10 січня 1921 року звертається до відділу позашкільної освіти з проханням призначити його на посаду архіваріуса.

Володимир Свідзінський був першим архівним працівником нової історичної доби. Працюючи з одним помічником, він зумів зібрати та перевезти до одного сховища безцінну колекцію документів, що охоплювала історію Поділля за декілька попередніх століть. 1922 року науково- дослідна кафедра історії та економіки Поділля залучила В. Свідзінського до виявлення в Кам’янецькому архіві та музеї графічного матеріалу подільських уніатських метрик, рукописних книг, стародруків. А 10 січня 1923 року В. Свідзінський призначений секретарем архівного управління.

Друкуються декілька випусків видання уніатських «Метрик XVIII ст.», які літографувались у майстерні Кам’янець-Подільського художньо-промислового технікуму ім. Сковороди під керівництвом В. Гагенмейстера.

16 квітня того ж року Свідзінський став аспірантом науково-дослідної кафедри історії та економіки Поділля.

«Спис аспірантів Науково-Дослідної Кафедри Історії та Економіки Поділля
Свідзінський фах історія».

Достеменно невідома тема наукової праці поета, та, на наш погляд, правомірним буде припущення, що саме історія розвитку та розповсюдження унії православної та католицької церков на Поділлі могло цікавити його, і як історія власної родини. Відомо, що після приєднання Поділля до Російської імперії наприкінці XVIII століття вірні греко-католицької церкви примусово переводились у православ’я. Походячи з давнього священицького роду, Володимир міг виявити й особисту зацікавленість, знаючи, що священники часто змушені були приймати православ’я, схиляючись перед загрозою покарання для них та їхнiх сімей.

Восени 1923 року архівний комітет ліквідовано, створено повітове архівне управління. У родини Свідзінського погіршується матеріальний стан. Та, незважаючи на це, він прагне продовжувати наукову діяльність, що підтверджується архівними документами. Наприклад:

Розглянувши особисті картки й персональний склад катедри, Комісія про перерегестрацію Ухвалила:

9. Свідзінський Характеристику керівника Катедри по п. 29 Особ. Картки підтвердити.

Просити науковий к-т про залишення Свідзінського аспірантом при катедрі.

Уповноважений Наукового Комітету Заклинський
Інспектор Профосвіти Кобзар
Представник Комгуртка Зощенко».

В. Свідзінський продовжував працювати на науково-дослідній кафедрі до середини 1925 р.