«Занепад моральних цiнностей»

Не знайдеться, мабуть, людини, якій би було байдуже те, що сьогодні діється в такій далекій від нас — за відстанню, мовою, релігією, культурою — країні Ірак. І хоча мало хто може чітко і однозначно сформулювати свої переконання з приводу конфлікту, однозначно виправдати одну iз сторін, без вагань стати на той чи інший бік, однак, кожній нормальній людині без роздумів ясно (хоч яким би чудовиськом був Хусейн), що війна ніколи, за будь-яких умов не може бути виправдана. І чим розвиненiша, багатiша, потужнiша, інтелігентнiша країна, тим менше у неї прав розв’язувати війну. Зверху усього: американський уряд не мав права ставити на світову карту вартість демократії, як такої, та загальнолюдських цінностей. А також принижувати свою велику шляхетну країну, стаючи до двобою із малим і, у порівнянні, безпорадним Іраком.

Колись казали: «Війна — останній доказ королів!» А це завжди означає тільки одне — неефективність, нездатність дипломатії, а в даному випадку — ще й поразку всесвітньо уславлених американським кінематографом спецслужб, загалом же — дефіцит інтелекту. Конче потрібно було придумати щось інше, — на жаль, не змогли. Тепер же підраховують астрономічні збитки, мільярди, барелі, планують післявоєнний поділ іракської нафти. А вбиті? А покалічені? А живі — ті, що втратили батьків, дітей, коханих?

21 березня, у зв’язку з початком війни в Іраці глава Української греко-католицької церкви кардинал Любомир Гузар звернувся до «преосвященних владик, чернецтва, мирян своєї церкви, а також до всіх людей доброї волі». Нижче наводимо текст цього звернення.

«Дорогі у Христі! Розпочалися воєнні дії в Іраку. Настали жорстокі дні, які спонукають нас до роздумів. Війна та все те, що передувало її початку, недвозначно показують, до якої стадії занепаду моральних цiнностей дійшло людство. Така ситуація у світі може призвести до повної зневіри і відчаю, що було б для людства остаточною трагедією. В цих обставинах важко покладати свої сподівання на людей, однак не існує ситуації, в якій ми могли б втратити надію. Навіть попри наші спостереження за величезним моральним занепадом, ми повинні покладатися на Бога, який є основою всякої надії, і зрозуміти, що в нас, людях, ще жевріє відчуття правди, справедливості, добра і навіть краси.

Не беремося судити нікого, проте хочемо закликати усіх Вас зробити свій внесок у відродження людства, складовою частиною якого є наш край, наші громади, родини і кожен з нас. Для того, щоб моральні цiнностi знову стали основою нашого життя, кожен iз нас, без винятку, повинен вдарити себе в груди, попросити пробачення у Господа, ближнього і чистосердечно відректися від усього, що отруює наше життя.

Мир у світі встановити збройними засобами неможливо. Мир в державах, громадах, в серці кожної людини зокрема, за словами Папи Івана Павла II, не може бути без справедливості. Порятунок світу, наведення ладу в людському житті — хоч, може, це й дивно — є в наших руках.

Тільки тоді, коли кожен iз нас почне жити згідно з Божими заповідями у повсякденному житті, у виконанні своїх обов’язків, у своєму ставленні до інших людей, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, земна куля стане гідним місцем для нормального, спокійного, забезпеченого життя. Тоді відкриються наші серця, щоб сповнитись миром, який хоче нам дати Господь.

Усіх Вас заохочую підносити свої молитви до Господа за всіх загиблих, за тих, хто, ймовірно, ще загине, за всіх, хто безпосередньо чи опосередковано бере участь у військових діях і за тих, хто від них страждає. Благаймо Господа також за всіх людей, які, хоч фізично далекі від воєнних дій, та своїми вчинками і негативними почуттями спричинюються до атмосфери безправ’я, в якій ми зараз живемо. Просімо Господа про мир.

+ ЛЮБОМИР»