«Україна має всі можливості, щоб зупинити епідемію СНІДу»

Біля Києво-Печерської лаври зібралися близько двохсот людей. Це – не туристи і не прочани. Біля меморіалу «Червона стрічка» громадяни провели акцію до Всесвітнього дня пам’яті померлих від СНІДу – ця дата припадає на третю неділю травня. В Україні якось звикли до епідемії СНІДу, що триває роками. Від цієї хвороби померли 36 тисяч наших співгромадян, це – біль сотень тисяч живих. Пам’ятник біля лаври прикрасили червоними метеликами, запалили червоні лампадки, поклали квіти. На додачу, білими метеликами на людей сипалися квіти каштану. Метелик у світі символізує нульову дискримінацію, також він уособлює мінливість життя.

Попри цю лірику, на акції у Києві пролунало багато жорстких слів. Активісти говорили про живих людей з ВІЛ, які можуть померти через недбалість влади.

ШАНТАЖ ФАРМКОМПАНІЙ

По всій Україні є проблеми з постачанням препаратів для антиретровірусної терапії (АРТ), потрібної ВІЛ-позитивним. Державним коштом їх отримує близько 50 тисяч громадян. Зокрема, складна ситуація у Херсонській, Луганській, Чернівецькій областях. Причин декілька. Торік Міністерство охорони здоров’я укладало договори на постачання препаратів для АРТ аж у грудні. Компанії, які виграли тендери, за постановою Кабінету міністрів могли поставити ліки через півроку після повної оплати за медикаменти. За товар сплатили, але до сьогодні деякі підприємства не надали препарати. Більш того, компанія «Вектор Фарма», яка мала постачати препарати на суму більше 52 мільйонів гривень, подала на МОЗ до суду, щоб за ліки заплатили більше.

Також МОЗ, за словами активістів, досі не закупило препарати для АРТ на 2015 рік. Бюджет міністерства дозволить забезпечити ліками 75 % нинішніх пацієнтів. Тобто, немає коштів на лікування нових і чверті існуючих пацієнтів. 15 травня активісти написали листа до Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. «Кабміну необхідно додатково виділити 200 мільйонів гривень на закупку препаратів для АРТ. Також треба покарати компанії, які маніпулюють життям тисяч пацієнтів», – стверджує голова координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» Володимир Жовтяк.

Активісти самі роблять все можливе для порятунку пацієнтів. Тільки протягом останнього місяця представники «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» безкоштовно отримали від фармацевтичних компаній ліків на суму більше п’яти мільйонів гривень, які передали лікувальним закладам.

ОКУПОВАНІ МІСТА КОНТРОЛЮЮТЬ… АКТИВІСТИ

Парадокс, але на територіях Донбасу, непідконтрольних Україні, ситуація із поставками ліків у чомусь краща, ніж у мирних регіонах. З одного боку, держава взагалі не постачає медикаменти в окуповані міста. Але препарати передає «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», ліки купують за кошти Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією. «Оформлюємо гуманітарний вантаж і надсилаємо медикаменти. У лютому цього року закрили на півроку потреби Донецької області у препаратах для АРТ. Три тонни вантажу відправили. Організація «Лікарі без кордонів» допомогла», – ділиться спеціаліст відділу адвокації та юридичної підтримки «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» Олександр Гатіятуллін.

Зараз активісти оформлюють подібний гуманітарний вантаж для Луганської області. Спочатку намагалися зробити це через Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію. Але коли там дізналися, що препарати підуть на неконтрольовану Україною територію, відмовилися від перемовин. Тепер представники «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» розраховують на допомогу міжнародних структур. Активісти організації працюють в окупованих Донецьку, Луганську, Харцизьку, Шахтарську. «Головне – моніторити ситуацію, щоб ліки доходили до пацієнтів. За цим слідкуємо, – зазначає Олександр Гатіятуллін. – Ситуацію стримуємо, бо 15 років налаштовували взаємодію з лікарями та медичними центрами. У Луганську наш працівник разом з медсестрою видає препарати для АРТ, бо не вистачає персоналу. Але взагалі необхідна медична структура збереглася».

БОРОТЬБА ЗІ СТИГМОЮ

Дискримінація людей з ВІЛ зменшилася у великих містах. Громадяни, які отримують лікування, інтегровані у суспільство, люди навколо можуть і не знати про їхні проблеми зі здоров’ям. Складно пацієнтам у маленьких населених пунктах – там стигматизація ВІЛ-позитивних людей ще сильна, громадяни замовчують діагноз і помирають без лікування. Інколи лікарі розкривають статус ВІЛ-позитивної людини, хоча це передбачає кримінальну відповідальність.

Кампанію зі створення толерантного ставлення до ВІЛ-позитивних людей «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» почала у 2000 році. «У великих містах у 2007-2008 роках ставлення лікарів і суспільства взагалі до пацієнтів змінилося, – ділиться радник голови координаційної ради «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» Ірина Борушек. – Втім, дискримінація існуватиме завжди. Наша задача – знизити її рівень. Чим нижча стигма, тим ми ближчі до зупинки епідемії».

Є КОНТАКТ!

Член координаційної ради «Всеукраїнської мережі ЛЖВ» Дмитро Шерембей зберігає у телефоні контакти друзів, померлих від СНІДу. «Ці люди могли жити. Тільки через політику це стало неможливим, – наголошує Дмитро Шерембей. – Все, що треба зробити – забезпечити ВІЛ-інфікованих людей таблетками. Просто купити ліки і привезти до України. Десятки тисяч людей житимуть. Десять років ми говоримо про це. Україна має всі можливості, щоб зупинити епідемію СНІДу. Не вистачає тільки бажання. Все, що ми хочемо – не згадувати коханих людей, а жити з ними».