Брестський мир – погляд через сто років
Українська дипломатія, на думку німецького генерала Макса Гофмана, проявила під час мирних переговорів Бресті надзвичайну впертість, хитрість, вміння реагувати на ситуації, що змінюються, та реагувати на виклики, відданість своїй справі. Так вона змогла протягом однієї ночі запропонувати свій варіант тексту договору, на противагу німецькому, зіграти на бажанні іншого партнера, Австро-Угорщини, укласти мир негайно, та домогтися ухвалення своєї версії. І це попри неблискучі справи в Україні.
Про такі та інші події сторічної давнини йшлося 15 березня в Мюнхені – під час другого дня візиту делегації українських істориків до Баварії. Воно провели дві зустрічі: круглий стіл на тему «Брестський мир та розвиток українсько-німецьких відносин у 1918–1923 рр.», присвячений діяльності першого консула Української Народної Республіки в Мюнхені Василя Оренчука в генеральному консульстві України, та подіумну дискусію «Брестський мир та його наслідки» в Українському вільному університеті. Відкривали зустрічі генеральний консул України в Мюнхені Юрій Ярмилко та ректор УВУ Марія Пришляк. До речі, саме сучасний український консул знайшов у Вест-Бадені виписку, що засвідчує дату та місце народження Павла Скоропадського.
Як відзначалося у вітанні державного секретаря Міністерства закордонних справ України Андрія Зайця, тоді Україна знайшла в особі Німеччини союзника, військово-політичного та торгівельного партнера. Саме Німеччина першою визнала незалежність України, з нею було укладено перший міжнародний договір, відбувся обмін послами, а також державними візитами. Нинішній ювілей – це хороша нагода показати сталість українсько-німецьких відносин, підкреслити паралельність та спільність наших країн. Той період виявився недовгим, але дуже показовим: сторони демонстрували вміння домовлятися та говорити про складні моменти.
Науковці, підтримавши такий підхід, звернули увагу на низку принципових моментів, а саме:
- однією з трагедій Української революції стало недовикористання можливостей зовнішньополітичної діяльності – на її початку було згаяно кілька місяців для просування у світі українських намірів;
- попри проантантівські настрої діячів Української Центральної ради, обставини змусили їх укласти мирний договір із Німеччиною;
- як не дивно, але країною, що підштовхнула УНР до такого кроку, стала радянська Росія – вона розв`язала війну проти України, змусивши шукати нових союзників;
- загальний інтерес Німеччини до України зводився до економічного питання, а України – до безпекового;
- Україна на кілька місяців перетворилася на ключову карту Європи, за яку боролися сторони світового конфлікту, але вона не була єдиною, зрештою, у Антанти з`явився потужніший аргумент – вступ до війни США;
- число 450 тис. німецьких військ на теренах України в 1918 р. ніким не перевірено й насправді є дуже завищеним;
- ми були союзниками, що особливо дуже добре видно на прикладі візиту Павла Скоропадського до Німеччини та зустрічей з кайзером Вільгельмом, але сателітарними;
- заява, що Україна захищає Європу від Росії, фактично, належить українському консулу часів УНР Василю Оренчуку, щоправда, тоді йшлося про більшовиків;
- події 1918 р. призвели до того, що у внутрішньонімецькому дискурсі зник термін «малороси», натомість ствердився «українці»;
- прихід німців викликав в Україні змішані почуття, але переважало прагнення припинити жахи попередніх кількох місяців;
- протягом недовгого перебування німців в Україні відбувалося інтенсивне «притирання» сторін одна до одної й воно розвивалося в бік кращого розуміння та взаємоповаги;
- якщо б Німеччина не програла Першої світової війни, то Україна мала всі шанси втриматися й не було б Другої.
На завершення насиченого дня історики пообіцяли продовження обговорення порушених тем в Україні – наприкінці травня – на початку червня цього року під час конференції, що проходитиме напередодні 100-річчя вручення вірчих грамот першим послом в Україні Філіппом Альфонсом Муммом фон Шварценштейном.
Володимир Бойко, фото надано автором
