Глобальне потепління: чи треба його боятися?
Нерідко в глобальному потеплінні вбачають одну з головних загроз існуванню всього людства. Прихильники теорії глобального потепління стверджують, що, починаючи з 1880 років, коли почалися регулярні метеоспостереження в більшості країн світу, середня температура повітря на нашій планеті постійно зростає внаслідок парникового ефекту, який виникає через підвищення рівня вмісту вуглекислого газу в атмосфері. Головним винуватцем вважають людство, яке споживає все більше вугілля і вуглеводнів як сировину і паливо. З початку XX століття і до 2011 року середня температура на Землі зросла на 0,8°C, причому три чверті приросту (0,6°C) припало на період після 1980 років.
Цей процес, як стверджує більшість кліматологів, призведе до підвищення рівня Світового океану і затоплення багатьох обжитих людством територій в прибережній смузі, а також до змін у кількості й розподілі атмосферних опадів. В результаті можуть почастішати природні катаклізми: повені, посухи, урагани, лісові пожежі тощо. Щоб врятуватися, пропонують зменшити викиди парникових газів за допомогою скорочення використання вуглеводнів, з заміною їх альтернативними джерелами енергії та посиленням засобів захисту від викидів вуглекислого газу.
Але, як свідчать дані палеонтології, різкі зміни клімату, потепління і похолодання, відбувалися на Землі ще за багато мільйонів років до появи людства, а також у перші десятки тисяч років його існування, коли людина ще не могла скільки-небудь помітно впливати на клімат нашої планети. Наприклад, велике заледеніння відбувалося близько 450 млн років тому. А через 10 млн років середня температура на Землі знову зросла до 20°С, що на 5°С вище сучасної температури.
Діяльність людини тоді не впливала на клімат, значить, діяли інші чинники, головним чином - астрономічний та геологічний. Астрономічний фактор - це, перш за все, циклічна зміна сонячної активності. Вчені до цього часу не прийшли до якогось єдиної думки про наявність певних циклів сонячної активності та їхню можливу еволюцію в минулому і майбутньому. Задовільна модель, що пояснює вплив зміни сонячної активності на зміну клімату Землі, до цього часу не побудована. Та й потужність випромінювання Сонця почали досліджувати лише з початку 80-х років XX століття, а це - дуже маленький термін для будь-яких висновків.
Геологічний фактор можна розкласти на кілька факторів. На клімат впливає зміна співвідношення поверхні суші і моря (океану), а на суші - зміна співвідношення гірських та рівнинних ділянок. Але ці процеси відбуваються дуже повільно. Щодо нинішнього потепління клімату, що фіксується менше ніж півтора століття, дію цього чинника можна не розглядати.
Ще один фактор - тектонічний, пов'язаний з дрейфом материків (рухом тектонічних плит) і землетрусами. Моделі того, як змінюється з часом енергія, що виділяється при цьому, і як вона може впливати на клімат, дотепер немає. Є ще внутрішні процеси, що відбуваються в магмі, мантії, земному ядрі. Яка їхня циклічність і наскільки вони підвищують або знижують температуру земної поверхні в ті чи інші періоди часу, ніхто не знає.
Більш-менш піддаються вимірам тільки вулканічні процеси. Вони дійсно грають істотну роль у збільшенні вуглекислого газу в атмосфері, але ось обсяг цих викидів різні дослідники оцінюють по-різному, а оксид сірки, що викидається при виверженні, навпаки, знижує температуру, створюючи «вулканічну зиму».
Про вплив природних чинників на зміни клімату ми знаємо дуже мало. І ті кліматологи, які відстоюють вирішальну роль антропогенного чинника у глобальному потеплінні, дуже нагадують того п'яницю з анекдоту, який загубив гаманець вночі на проїжджій частині, а шукав його на тротуарі під ліхтарем, бо там світло. Сонячною активністю і геологічним фактором вважають за краще не займатися, адже людство не може на це впливати. Зате на антропогенні викиди вуглекислого газу впливати дуже навіть можна. Тут кліматологи реабілітуються за невдачі в прогнозах погоди, отримують чималі кошти на дослідження парникового ефекту і допомагають створенню і зміцненню наднаціональних контролюючих органів, приєднуючись до вимог екологів. Світова бюрократія хоче все контролювати і розподіляти, обмежуючи людям свободу вибору.
В ідеалі всі угоди щодо обмеження парникових викидів передбачають перерозподіл коштів від розвинених країн до країн, що розвиваються, оскільки дозволяють продаж квот на викиди, які розвинені країни, що більше забруднюють атмосферу, купувати у країнах, що розвиваються. Ці кошти переважно потрапили б корумпованим диктаторам, але їх ніхто поки що не платить. Жодна з угод з регулювання клімату не передбачає примусових заходів або штрафних санкцій за їх невиконання. А з урахуванням скептицизму нової американської адміністрації щодо глобального потепління шанси на успіх Паризької угоди близькі до нуля. Але такі угоди дозволяють екологічним та іншим громадським організаціям тиснути на уряди, щоб примусити їх скоротити виробництво і споживання вуглеводнів, замінити їх альтернативними видами палива, а також обмежити темпи промислового зростання. І часом вони домагаються успіху. Але боротьба з потеплінням загрожує лише наповнити кишені корумпованих бюрократів по всьому світу і збільшувати число бідних у розвинених країнах, анітрохи не полегшуючи життя країнам відсталим.
Боротися з викидами вуглекислого газу треба в міських і промислових агломераціях і районах відкритого видобутку вугілля, де люди страждають від сильного смогу. А ось глобальні заходи зі скорочення парникових викидів - під великим питанням. Якщо взяти дані британського Центру Хедлі щодо передбачення і дослідження клімату, то вони свідчать, що в 1982-1997 і в 1998-2011 роках температура практично не росла, хоча зростання викидів вуглекислоти тривало. Ці дані змушують припустити, що антропогенні парникові викиди перекриваються природними факторами.
Заходи у боротьбі з антропогенними викидами в умовах, коли неясні механізми нинішнього глобального потепління і адаптації Землі до його наслідків, - річ небезпечна. І якщо найближчим часом почнеться глобальне похолодання, то заходи з обмеження парникових викидів будуть ще більше вихолоджувати нашу планету.
