Останній герой або Був совок, та весь не вийшов
Без довгих вступів перейду до суті. Цього тижня ми з однокурсницями з Інституту журналістики відвідали Всеукраїнську олімпіаду зі спеціальностей "журналістика" та "реклама і зв'язки з громадськістю" у Херсонському державному університеті. Те, що конкурсні завдання далеко не демонструють реальних навичок майбутнього спеціаліста розповідати зайве. Звіт у якості творчого завдання та 50 тестових питань загальної ерудиції говорять самі за себе.
Особливо мене здивували умови проживання та роботи. Нас попередили одразу: у гуртожитках та інституті холодно, опалення нема, одягайтеся тепліше. Ну, думаю, насмішили. Я теж живу в гуртожитку з відімкненим опаленням, при цьому по кімнаті ходжу в шортах та майці. Як бачите, я не надто "теплична". Але можливості Херсону ми з колегами явно недооцінили)
Приїхали ми у зливу. Промокли ще з вокзалу. Перед конкурсом я встигла зайти у кімнату гуртожитку на кілька хвилин, і зрозуміла, що у тому приміщенні навіть у верхньому одязі мерзну не на жарт. Але було не до того, треба було писати роботу. Тим більше, нас запевнили, що опалення нема по всьому Херсону.
В університеті було не тепліше. Писали в одязі, руки не просто мерзли - синіли. Після першого туру конкурсу побігли вечеряти у сусіднє кафе. О, диво! В них є опалення! Як і в решті Херсону... Як виявилося, на той час вимкнув батареї лише університет. Що поробиш - економія, тим більше на вулиці весна, а те, що вночі температура інколи нижче нуля опускається, всім байдуже.
Було прийнято колективне рішення: лишаємося у кафешці до вечора і гріємося. Так і зробили, але це нас не врятувало. Поки поверталися від кафе до гуртожитка - знову добряче змокли та промочили ноги (як виявилося, стічна система у районі теж не працює. а тут вже на чому економлять?). В грутожитку оцінили ситуацію. Температура повітря не сягає навіть 15 градусів. За моїми підрахунками 11-12, не більше. І в таких умовах нам ночувати. А ще і якось сушити одяг та взуття. Повірте, 11 градусів у приміщенні - це не просто холодно, це вже екстрим. З вікна дме так, що вночі подушка покривається морозом. Від цього не рятує ні дві ні десять ковдр. На ранок майже всі прокинулися з застудою різної тяжкості, а мені ще до всього продуло плече. Одяг не висох. Хоч з застудою, але мусили іти в мокрих речах на наступний тур. На щастя поїхали додому в той же день, бо ще одну таку нічку точно б не пережили.
Такі "комфортні" умови були не до душі не лише нам. Інші студенти, з якими ми спілкувалися, теж не були надто задоволені. Але ніхто не поїхав, більше того, ніхто відкрито не обурювався. Навпаки, шкодували організаторів: "Ну що поробиш, так сталося". А сталося з чиєї вини? Це не стихійне лихо, яке не передбачиш, а цілком спланована ситуація.
Найбільш елементарний вихід - видати студентам обігрівачі (які в коменданта були в наявності). Більш складний - розселити по квартирах (До слова, вартість проживання в грутожитку на нас чотирьох на день вийшла більша, ніж вартість добового користування двокімнатною квартирою, якої нам би цілком вистачило). Та і оптимальний варіант - якщо економите, зробіть олімпіаду тоді, коли тепло і проблем не буде.
Дивують обидві позиції. Студенти готові терпіти те, що їх ні в що не ставлять. Дійсно, а раптом помовчиш, потерпиш, і призове місце дадуть... А організаторам байдуже, бо знають що всі терпітимуть і мовчатимуть. Вони ж тут головні, старалися організовували... Хтось рот відкрив? Як посміли?! Ось і виходить, що у кабінетах реформ системи освіти, а на низах одвічне "я начальник - ти дурень".
Я зачепила не надто популярну тему, але повірте мені - це не дрібниця. Зі здоров'ям жарти погані. І думаю, не варто перераховувати всі проблеми, які можна отримати від переохолодження та протягів. Ще б кілька днів і від олімпіади ми цілком могли б перейти до перегонів на виживання. Та от біда, не за тим приїхали...
