Брексіт. Сумний ранок для України
Знаю, що так узагальнювати не слід, але нічого не можу вдіяти: Британія в мене асоціюється не з індустріалізацією чи Шекспіром, а з огрядним старим англійцем, який сварився з персоналом варшавського летовища. То було десь наприкінці минулої весни; я випадково опинився в черзі за тим чоловіком у зоні контролю безпеки. Знявши паски й годинники, розмістивши ручну поклажу в пластикових боксах, ми вже були готові проходити рамку, коли до англійця звернулася працівниця служби безпеки. В його наплічнику виявили флакон із парфумами, об’єм якого перевищував дозволений. Це був його недогляд чи помилка, але мандрівник натомість визвірився на жінку, яка попросила його залишити флакон у контейнері для сміття. Вибір був невеликий: або парфуми залишаються на летовищі, а власник летить, або флакон для нього важливіший — і він залишається з ним у Варшаві.
Що зробив у цій ситуації британець? Спочатку трохи покричав, що ці парфуми коштують більше, ніж пані перед ним заробляє на рік. Згодом, люто пирскаючи слиною й розповсюджуючи навколо себе запах міцного алкоголю, вдався до переконливіших аргументів: «Пропустіть мене, я британець!». Це мало означати, що британці терористами бути не можуть, тож до їхнього багажу треба ставитися поблажливіше. На гамір збіглося чимало іншого персоналу летовища, й перед цією ширшою аудиторією герой сцени здійснив щось на кшталт перформансу: з криком «он як, кажете, не можна парфуми, ну зараз побачимо!» він почав несамовито оприскувати себе рідиною з флакона. Дійство тривало хвилин п’ять, аж поки мандрівник самовдоволено не пройшов рамку. З парфумами. Але без флакона.
Як кмітливий читач уже встиг уторопати, йдеться про брексіт, про ідею виходу Великої Британії з Європейської Унії. Сполучене королівство вирішило пихато вийти з об’єднаної Європи, при цьому зберігши всі переваги членства. Що я можу цим сепаратистам побажати, зважаючи на факт, що брексіт сильно б’є по євроінтеграційних перспективах України?
Усього найгіршого :-(.
