Чесні люди Росії з тобою, Україно!
Не можна сказати, що неспровокована агресія Володимира Путіна проти України, за яку він, як я дуже сподіваюся, колись опиниться перед судом Гаазького трибуналу, не викликала протестів у російському суспільстві. Петиція із засудженням російського нападу на Україну зібрала понад 200 тис. підписів, а на акціях протесту проти путінської агресії лише у Москві було затримано понад 600 людей. По всій Росії на акціях протесту затримано понад 1 тис. людей. Але масштаб протесту невеликий. У демонстраціях беруть участь кілька десятків, рідко кілька сотень людей, і поліція та ОМОН заарештовують майже всіх протестувальників. Перед нападом на Україну репресії проти всіх інакодумців були більш жорсткими. Не можна сказати, що більшості росіян подобається війна з Україною, але люди залякані та побоюються відкрито висловлювати свій протест. Соціологічні опитування в країні з жорстким репресивним режимом нічого не відображають, тому я навіть не наводитиму їхні даних. Скажу лише, що співробітники поліції обходять квартири тих, кого підозрюють у інакодумстві, і попереджають проти участі у несанкціонованих акціях. Часом доходить до трагікомічного. У московському Театрі імені Маяковського керівництво наказало акторам та іншим співробітникам утриматися від «будь-яких коментарів ходу військових дій в Україні», оскільки інакше вони «підведуть Театр». У листі, поширеному дирекцією, стверджується, що «за інформацією, одержаною з Департаменту культури, будь-які негативні коментарі будуть розцінені як зрада Батьківщині». Ось як! За цих умов розраховувати на допомогу російській демократичній опозиції Україні не доводиться. Хоча, треба зауважити, що її фактичний лідер Олексій Навальний на новому процесі проти нього в Покровській колонії заявив: «У мене немає жодних методів комунікації із зовнішнім світом, прошу зафіксувати у протоколі моє звернення до суду та світу: я проти цієї війни. Я вважаю, ця війна покликана відвернути увагу від проблем Росії, що призведе тільки до більшого збіднення». І додав, що вважає тих, хто «розв'язав цю війну, бандитами і злодіями» і що «ця війна має бути припинена». Також проти війни виступили відомі російські шоумени Максим Галкін та Іван Ургант, співак Валерій Меладзе та співачка Земфіра, головний редактор «Новой газеты» та лауреат Нобелівської премії миру Дмитро Муратов, письменник Борис Акунін та низка інших діячів російської культури. Але, на жаль, це крапля в морі.
Зараз все залежить не від залишків російської опозиції, а від стійкості української армії та її вміння протистояти агресорам, а також від жорсткості західних санкцій проти Росії. Напередодні санкцій росіяни почали масово скуповувати валюту, і вже в другій половині дня у низці московських обмінників валюта закінчилася. Що ж до санкцій, то вони зачіпають низку російських банків та людей з оточення Путіна, а також низку держкорпорацій, пов'язаних із оборонкою, але, повторю, поки що вони не є паралізуючими для російської економіки та фінансів. Зокрема, президент США Джо Байден не назвав серед санкцій відключення Росії від міжнародної системи банківських платежів SWIFT, хоча у відповідь на запитання про це журналістів стверджував, ніби вжиті заходи є ще жорсткішими, ніж відключення Росії від цієї платіжної системи. Він додав, що відключення країни-агресора від SWIFT завжди залишається в арсеналі, але зараз воно не буде застосовано. Але тільки дійсно руйнівні санкції можуть змусити Путіна зупинитися. Відключення від SWIFT якраз і є найважливішою з таких санкцій. І незрозуміло, що ще має зробити Путін, аби проти Росії використали відключення від SWIFT. Адже вже цілком зрозуміло, що він веде проти України війну на знищення (сам Путін цього не приховує). Російська агресія спрямована не на захоплення того чи іншого шматка української території, а на знищення України як незалежної держави, окупацію всієї української території та встановлення в Україні маріонеткового проросійського режиму. Підозрюю, що відключенню Росії від SWIFT поки що чинить опір низка американських союзників, зокрема Франція та Німеччина. Ось шанси на те, що «Північний потік-2» буде похований, тепер дуже великі. Але ця санкція матиме сенс лише у випадку, якщо Україні вдасться відстояти свою незалежність та територіальну цілісність хоча б у тих фактичних межах, які існували до нинішнього російського вторгнення. Зараз практично всі західні країни дивляться на Путіна як на агресора на кшталт Гітлера, але щоб ця солідарність вилилася у вагому додаткову допомогу Києву, Україні треба зуміти вистояти перед агресією.
Тут уся надія на українську армію. Поки що їй вдається утримувати агресора попри деякі територіальні втрати. За заявою української сторони, за 24 лютого було збито 7 російських літаків. Російська сторона визнала втрату принаймні двох літаків (щоправда, нібито лише «з технічних причин») – штурмовика Су-24 та військово-транспортного літака Ан-26. Українській армії, на мою думку, критично важливо протриматися перші 10 днів. За цей час у російської армії, ймовірно, закінчаться запаси високоточної зброї, а найбільш боєздатні частини першої лінії виявляться ґрунтовно пошарпаними. Російському командуванню доведеться кидати у бій частини другої лінії, які набагато гірше мотивовані та навчені. Невипадково розвідвзвод однієї з таких частин здався в полон. Як я і припускав, головні удари російська армія завдає на півдні та на Київ. Для того, аби створити справді стійку оборону, українській армії необхідно у найкоротший термін розв’язати два найважливіші завдання. По-перше, треба звільнити аеродром у Гостомелі від російського повітряного десанту, інакше Києву загрожуватиме «вертикальний охоплення» (про перебіг боїв у Гостомелі надходять суперечливі дані). По-друге, потрібно терміново ліквідувати російський плацдарм у Генічеському районі, звідки російська армія може вдарити як на Одесу, так і в тил захисникам Донбасу, так само як і на північ уздовж Дніпра, загрожуючи Києву з півдня. Від успішного розв’язання цих двох завдань залежатиме можливість тривалого опору української армії.
