Членство в Міжнародному кримінальному суді: пороблено і задавнено?
У Верховній Раді депутати-єврооптимісти обіцяють повісити банер на підтримку ратифікації Римського статуту. Одразу, як розпочнуться нові пленарні засідання, повідомляють інсайдерські джерела. Це ще плюс один крок до приєднання України до Міжнародного кримінального суду (МКС).
Однак, як сказала б моя бабця, із цим Римським статутом пороблено й задавнено. Бо як ще пояснити, чого держава так затято не бажає бути повноцінним учасником Cуду з повним обсягом прав.
Що таке Міжнародний кримінальний суд і навіщо нам потрібно ратифікувати Римський статут?
МКС – це перший постійний міжнародний судовий орган, створений для притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.
МКС втручається у розслідування тільки тоді, коли національні системи правосуддя не хочуть або з різних причин не можуть розслідувати та притягти до кримінальної відповідальності винних у скоєнні злочинів.
У 2000 році Україна таки підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду. Однак наступного року, реагуючи на подання тодішнього президента України Леоніда Кучми, Конституційний суд ухвалив рішення про те, що статут суперечить Конституції України. Це фактично зробило ратифікацію неможливою.
Ще у 2007 році Україна приєдналася до Угоди про привілеї та імунітети Міжнародного кримінального суду і наразі залишається єдиною державою-учасницею угоди, що не ратифікувала Римський статут.
Далі історія питання ще цікавіша.
8 вересня 2015 року Україна сама звернулася до Гаазького суду про визнання його юрисдикції щодо злочинів проти людяності і воєнних злочинів. А ще раніше, у 2014-му, держава просила в Гааги допомоги із розслідуванням злочинів під час Євромайдану.
І ось тут – увага! – ми звертаємося в Гаазький суд, фактично визнаючи власну судову неспроможність розслідувати злочини. Зрештою, ми маємо на це право: таке звернення передбачене для держав, які хоч і не ратифікували Римський статут, проте бажають, аби МКС розслідував злочини, скоєні на їхній території.
Однак уже через три місяці Україна знову виляє хвостом перед Європою. 25 листопада 2015 президент Петро Порошенко подає законопроект у парламент, який відкладає ратифікацію Римського статуту… ще на три роки. Буцімто цього часу достатньо для гармонізації вітчизняного законодавства, зокрема, ввести до Кримінального кодексу України поняття воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Так пояснювала віце-спікерка парламенту Оксана Сироїд.
Одне з абсурдних, як коментують правозахисники, побоювань, чому відкладається ратифікація Римського статуту – це притягнення до відповідальності українських військових. Чому абсурдних?
Тому що МКС не розслідує нефахові накази українських військових.
МКС розслідує масові й систематично повторювані такі злочини, як винищення людей, поневолення, депортація або насильницьке переміщення населення, катування, зґвалтування, обернення в сексуальне рабство, примус до проституції, примусова стерилізація, насильницьке зникнення людей, тортури і нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти та інше. (Детальний список злочинів, які підпадають під юрисдикцію суду в Гаазі, міститься в статтях 7 та 8 Римського статуту).
Абсурдність ще й у тому, що український парламент вже визнав юрисдикцію Суду на міжнародні злочини в Україні на період Майдану та найгострішої фази військового конфлікту. Відповідно – будь-який військовий, причетний до подібних злочинів, у будь-якому разі несе відповідальність за свої злодіяння.
Зате ми дуже багато втрачаємо, не ратифіковуючи Римський статут – наша держава не може претендувати на низку прав.
По-перше, Україна не отримає права передавати на розгляд Суду будь-які ситуації (нині наша держава може тільки просити Прокурора МКС проявити власну ініціативу для початку розслідування).
По-друге, Україна не зможе брати участь в Асамблеї держав-учасниць МКС, що вирішують стратегічні питання роботи Суду. Так, країни-учасниці Суду вирішують долю такої категорії міжнародних злочинів, як злочин агресії. Міжнародні правозахисники в один голос кажуть: те, що сталось у Криму, однозначно підпадає під злочин агресії з боку Російської Федерації.
«Якщо Україна ратифікує до 2017 року Римський Статут і протоколи до нього, то таким чином вона може потенційно говорити про те, аби Суд розглянув злочини агресії, які були скоєні проти України», - каже колишній урядовий Уповноважений Грузії в Європейському суді з прав людини Сімон Папуашвілі.
По-третє, українці не працюватимуть у Канцелярії Прокурора Суду, а наша держава не зможе претендувати на обрання судді МКС від України.
Щонайменше ці три пункти називає президент Європейського комітету із запобігання тортур та негуманного або принизливого ставлення Микола Гнатовський.
На одному із міжпарламентських семінарів представник Нідерландів у МКС Ян-Лукас ван Хоорн, який понад десять років спостерігає уважно за Україною, ледь не просив українську владу ратифікувати Римський статут. Ще тоді, перед референдумом у Нідерландах, експерт просив продемонструвати чіткий сигнал для мешканців своєї країни, що українці поважають права людини і верховенство права й ладні робити заради них неймовірні кроки.
«Людей, які організували референдум, не хвилює Україна. Вони хочуть показати, що Нідерланди не всіх будуть приймати в ЄС. Це лише Угода про асоціацію, але ми хочемо провести відповідну кампанію на підтримку України в Нідерландах. Усі в країні знають, що таке Міжнародний кримінальний суд. Якщо ви ратифікуєте Римський статут – це буде прискорювачем, який допоможе переконати людей, що ви хочете мати верховенство права, що ви хочете стати демократичним партнером в європейській системі», - пояснював Ян-Лукас ван Хоорн.
Але його прохання не було почуто. Бо скільки б українські правозахисники не організовували круглі столи чи семінари в парламенті, на них приходить лиш жменька депутатів.
І самі українські правозахисники невпинно наголошують на необхідності захисту права на справедливий суд для потерпілих у збройному конфлікті на Донбасі.
«Ратифікація Римського статуту потрібна насамперед самим громадянам України, зокрема і тим п’яти мільйонам, які живуть на окупованих територіях. Як зараз, так і з погляду на далеку перспективу, аби більше жодна влада не зважилася розстрілювати мирних демонстрантів. Водночас, зважаючи на половинчастість наших успіхів в реформуванні країни, це одне із найпростіших зобов’язань, що передбачені Угодою про асоціацію. Для його виконання не потрібні надскладні стратегії, ресурси, роки – суто політична воля», – зауважила Олександра Матвійчук, координаторка Євромайдану SOS .
«Судова система України наразі демонструє неспроможність притягувати до відповідальності винних у вчиненні воєнних злочинів. Приєднання до Міжнародного кримінального суду має стати імпульсом, що з одного боку допоможе простимулювати роботу національних судів, а з іншого – дати надію на справедливість для жертв збройного конфлікту», – каже Марія Гур'єва, прес-секретар Amnesty International в Україні.
І чи не останній аргумент – ратифікація Римського статуту стане «червоним світлом» для тих, хто планує вчиняти міжнародні злочини в майбутньому, пояснював експерт Міжнародної федерації з прав людини зі Швейцарії Алекс Презанті.
«Найбільший успіх Суду полягає не в кількості тих людей, яких він встиг засудити, а в кількості людей, яких перспектива засудження злякала», - підкреслив Алекс Презанті.
Українські та міжнародні правозахисники буквально на пальцях пояснюють важливість для України членства в суді. Але чому ж це так важко зрозуміти президенту й вищому політикуму?
Не інакше як пороблено…
Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини
