Дави, Надю, кнопку…
…і гадів!
Як швидко плине час! Начисто протирає нашу чорну дошку пам'яті! Ще місяць тому істеблішмент і допущений до нього контингент бив патріотичний озноб при спогляданні згасаючої у чужій в'язниці Савченко. А сьогодні по незачеплених недоїданням депутатських щоках вже не котяться сльози співчуття. Савченко обурливо каже, що думає, і її слова діють на визволителів так само, як мовчання на поневолювача Путіна.
Звідусіль на Савченко цикають професійні глашатаї народного щастя. Мовляв, куди ти лізеш зі своєю армійською прямотою в наші хитромудрі цивільні справи! Вчися, темна, а потім рота відкривай! І взагалі, може, тебе Путін спеціально викрав, а ми по наївності зробили героєм України?
Б'юся об заклад, якби запропонували ексчендж у зворотний бік, то сьогодні Надію поміняли б на російських ГРУшників, віддавши ще Ляшка на додачу. Бо в країні ненародної демократії популізм не потрібен. Бо так докотимося до повного громадського контролю над керівництвом країною. А там же у нас одні великі фахівці обертаються, досвідчені завгари, різники, повії, шофери і злодії, словом, люди досвідчені. Не можна ж протиставляти їхній давно відточеній політиці якусь зовсім примітивну: що на умі - те на язиці.
Ех, Надю, не у однієї тебе сумують руки за штурвалом і пальці шукають гашетку. Але ти, справді, вчися. Давлячи кнопку в парламенті, можна народу покласти не менше, аніж тією гашеткою. Спеціалісти це знають.
