Демонстрація наближення до народу
Чергова пряма лінія спілкування очільника держави російської зі своїм народом дещо відрізнялася від попередньої. Очікувалася досить нудна вистава, покликана, по-перше, явити народу його батька та захисника, по-друге, показати ефективного політичного менеджера, котрий все знає і розуміє. Не те щоб на кшталт товариша Сталіна, але в максимальному наближенні до його образу.
Все це було й цього разу в достатньому обсязі. Щобільше, про успішність найважливішого державного заходу подбали настільки, що його учасників, які представляють народ в залі Манежу, за кілька днів зібрали в пансіонаті «Поляны» на Рубльово-Успенському шосе в Підмосков’ї.
Вони мали пройти кастинг, «обрані», що пройшли його, отримали роль тих, хто ставить питання Путіну. Решта мала утворити потрібну масовку. У зв’язку з особливо важливим завданням, привезеним до «Полян», наполегливо радили не говорити про репетицію родичам і не залишати пансіонат до заходу. Питання для учасників допомагали відредагувати ведуча телеканалу «Россия-24», колишня «Міс Всесвіт-2008» Віра Красова, а також Ольга Ушакова та Ольга Паутова з «Первого канала». Всі вони брали участь у прямій лінії. Зауважимо, що «Поляны», відомчий пансіонат Управління справами президента Росії.
Попередня пряма лінія, а також щорічна прес-конференція практично цілковито були присвячені зовнішній політиці. Це те, що найбільше цікавить Путіна й на чому, як йому здається, він добре розуміється. Мало того, рішення світових проблем, у тому чи іншому вигляді спілкування зі світовими лідерами надає йому відчуття драйву.
За минулий рік зовнішньополітична ситуація анітрохи не поліпшилася. Сирійська авантюра не принесла жодних дивідендів, не відбулося прориву дипломатичної ізоляції, санкції не скасували й перспектив у цьому плані жодних. Ціни на енергоносії серйозно впали, і прогнозована їх стабілізація також не обіцяє різкого підвищення доходів.
Настали складні у фінансовому сенсі часи, й передбачений ріст ВВП 2017 року є чисто розрахунковим. Ясна річ, що він не дасть підвищення життєвого рівня населення. Та й чи буде це зростання, не зовсім зрозуміло. Як казав Михайло Жванецький, в те, що щось додадуть, — не вірю. Що відберуть те, що є, — вірю відразу, і на віки вічні.
Зовнішньої політики на прямій лінії було мало. Заступник народу демонстрував добрі справи і миттєве вирішення наболілих питань. В Омську негайно після питання про дороги їх почали ремонтувати. На острові Шикотан з Курильської гряди порушили проти господаря рибкомбінату, який не платив зарплату робітникам, кримінальну справу. Причому настільки швидко, що про це повідомили учасникам під час прямої лінії.
Щодо всього іншого відповіді були досить невизначені, людям всупереч очевидності озвучувалися невідомо звідки взяті цифри. Путін заявив, що дефіцит бюджету становитиме 2,6% від ВВП, хоча міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв з тривогою говорив про 4,6%, колишній міністр фінансів і знову покликаний до ради при президентові Олексій Кудрін наводив цифру в 5%. Зауважимо, що кожен відсоток — це сотні мільярдів рублів.
Щодо так званих резервів — також звичайне замилювання очей. Людей президент заспокоює тим, що в резервному фонді та «Фонде национального благосостояния» (ФНБ) знаходиться $ 50 млрд і $ 71 млрд відповідно. І що навіть якщо нічого не робити, а витрати залишити на колишньому рівні, то вистачить цих коштів на 4 роки. Підкидалася проста думка. Як-небудь 4 роки протягнемо, а там ціна на нафту знову зросте, й будемо знову жити як раніше в благословенні часи по $ 120 за барель.
Вся проблема в тому, що у ФНБ з $ 71 млрд готівки всього $ 19 млрд. Решта — це депозити банків, насамперед державних, і облігації. І надовго цих грошей не вистачить. Міністр фінансів Антон Силуанов говорив, що до кінця року.
Стосовно резервного фонду, то його вже розписано на великі проекти. Зокрема, на реконструкцію Транссибу, будівництво високошвидкісної магістралі до Казані тощо. Не для народу ці кошти, зібрані від високих цін на нафту.
Проте зовсім без зовнішньої політики не обійшлося. І тут лунали вже зовсім мирні нотки, від яких світ і країна якось відвикли. Президента США Путін похвалив за визнання своїх помилок. Треба розуміти, що сам він ніколи так не вчиняв. Зрозуміло, адже він помилок не припускається. Навіть назвав по імені. Втрата невелика, адже на наступній прямій лінії розмова буде вже про іншого американського керівника. Для демонстрації миролюбності дуже зручно.
Нове також у тому, що зовнішньополітичні питання довірили ставити дітям. Почали з каші, яку він їсть вранці, й закінчили президентами України та Туреччини. З одного боку сказав, що з Порошенком розмовляє кожен день, з іншого — звинуватив у донбасівському конфлікті. І вчергове відмежувався від нього.
Також стався вельми цікавий конфуз. Обійти офшорний скандал було неможливо. Про свого друга музиканта Ролдугіна говорив багато і з повтореннями. Про віолончель «Стюарт», яку він придбав за $ 12 млн і ще заборгував. Незрозуміло, куди поділися з рахунків Ролдугіна $ 2 млрд, відомих із панамських паперів (Panama Papers). І чому він заборгував за музичний інструмент, якщо до Панами йому регулярно перераховували вельми значні кошти державні компанії. Про це не йшлося, але Путін дуже пожвавився, коли почав розповідати, хто влаштував цей панамський скандал.
Звичайно, американці й німецька ліволіберальна газета S?ddeutsche Zeitung («Південнонімецька газета»), що виходить у Мюнхені. Саме вона першою почала друкувати матеріали Panama Papers. Тож не дивно, адже, як сказав на увесь світ Путін, газета належить американському холдингу Goldman Sachs. Їхні американські вуха «стирчать, але навіть не червоніють», як із докором сказав Путін.
Відразу з’ясувалося, що не автори панамського скандалу, як сказав російський начальник, потрапили пальцем у небо, а він сам зі своїми помічниками. Не встигли пролунати ці слова Путіна, як виконавчий директор S?ddeutsche Zeitung Cтефан Хільшер спростував їх, заявивши, що видання безпосередньо або опосередковано не пов’язане з Goldman Sachs і є цілковито дочірнім підприємством групи S?ddeutscher Verlag.
Скандал вийшов усесвітній, і прес-секретарю Путіна Дмитру Пєскову довелося приносити офіційні вибачення. Газета Tagesspiegel («Денне дзеркало»), передбачає, що Путін міг стати мимовільною жертвою своїх радників, які не перевірили чи неправильно переклали фразу на англійській сторінці у «Вікіпедії». Там, із посиланням на журнал Focus, зазначено, що в покупці S?ddeutsche Zeitung брав участь видавець Дітер фон Хольтцбрінк — за підтримки Goldman Sachs. Проте він хоча й був зацікавлений у покупці видання, але до угоди справа не дійшла.
На перший погляд звичайна помилка, пов’язана з недостатньою компетентністю радників та менеджерів Путіна. Цей фактор міг бути присутнім, але, здається, що він не найголовніший. Дуже важливо було знайти хоч якийсь американський слід у публікаціях Panama Papers. І ось він знайшовся. Неважливо, що інформація з «Вікіпедії» вимагає дуже ретельної перевірки, є навіть натяк на необхідне, і це рушійна сила величезного бажання дати начальству те, чого воно бажає. Російський народ у тонкощі вдаватися не буде, реакція з Німеччини буде не скоро, тож може і пройти.
Які будуть кадрові та адміністративні висновки, здогадуватися не будемо. Не у них суть, а в постійній антизахідній риториці навіть тоді, коли Путін намагається власноруч дещо зменшити її загострення. Однак зривається, і ляпсус із S?ddeutsche Zeitung є тому черговим підтвердженням.
Характерно, що російські біржі негативно відреагували на пряму лінію Путіна. Індекс Московської міжбанківської валютної біржі (ММВБ) впав із 1948 до 1905, а індекс РТС знизився з 925 до 908. Загалом нічого обнадійливого бізнес у виступі Путіна не побачив ось і зреагував.
Судячи з усього, більш стриманий тон російського президента не означає повороту російської політики, зокрема, на українському напрямку. Принаймні до кінця року з урахуванням внутрішньоукраїнських подій, російська політика на Донбасі не зміниться. Незважаючи на фінансові проблеми, поки що фінансування сепаратистів і забезпечення їх зброєю з боєприпасами триватиме.
Відступити з України Путіну психологічно набагато складніше, ніж із Сирії. Про цю країну в Росії вже забули, й доки телевізор не нагадає, так і буде. З Києвом складніше. Думку, що Україну не можна втратити, поділяють не тільки в коридорах вищої влади, а й значна частина громадян Росії. Ось чому на Донбасі будуть стріляти. І Путін на прямій лінії фактично підтвердив, що тут змін очікувати не доводиться.
