«Е-десятина»
«Рятувальне коло» для грошовитих нардепів й урядовців?
«Рахувати гроші у чужих кишенях – справа неморальна. Це-бо заняття для булгаковських Шарикових і Швондерів», - постійно наголошують адепти ідеології «безберегого ринку». Що ж, це вірно. Проте лише тоді, коли йдеться про приватних осіб. І то не завжди: поліція має право (й обов’язок!) рахувати гроші запідозрених у злочинах різного ґатунку осіб, а пересічні громадяни – кошти, отримувані тими, хто прагне безчесно нажитися за їхній рахунок. А головне – це все не стосується публічних осіб. І тому запроваджене в Україні електронне декларування, яке виявило наявність неабияких статків не завжди зрозумілого походження в урядовців і переважної більшості нардепів і членів їхніх сімей, мало закономірним і справедливим наслідком масштабні сплески суспільного невдоволення. Причому настрої суспільства не зводяться до відомих «забрати і розділити» чи «експропріації експропріаторів» (хоча є й прихильники таких дій); у більшості випадків ідеться про те, що особам при владі та поблизу влади (тобто членам сімей) мати настільки значні та використовувані тільки для задоволення власних потреб у воюючій країні вкрай аморально, навіть якщо не торкатися юридичної сторони справи.
Журналісти підрахували: тільки готівкою (чи, як модно говорити, «кешем») нардепи мають загалом близько 7,5 млрд. А всього ними задекларовано 12,7 млрд. Лідерами за сумарними статками готівкою є Блок Петра Порошенка (2,7 млрд. грн.), позафракційне «болото» (1,3 млрд. грн.) й «Опозиційний блок» (1 млрд. грн.). І це, як вважає чимало експертів, далеко не повний обсяг статків – адже, крім самих нардепів і членів їхніх сімей, є й кузини та шваґри, небожі та тещі… Тож загалом виходить цікава картина…
Тим більше не просто у воюючій, а у воюючій злиденній країні (нагадаю, за статистикою ООН понад 80% українців – за межею бідності, причому знизу). А відтак нардепи, а на додачу до них урядовці, мали б керуватися якщо не моральними, то бодай прагматичними принципами, беручи до уваги реальні небезпеки для України (і для її можновладців також), пов’язані з «гібридною війною». Якщо хтось нагорі вдає, що не знає стратегії ведення такої війни, то нагадаю: вона включає як суто воєнні дії у всіх своїх видах, так і розхитування тилу, підбурювання заколотів і масових безладів. А спровокувати такі безлади, які послаблять фронт і сили безпеки, в чинній ситуації дуже просто. Ба, їх навіть не надто й треба збурювати, коли одні віддають свої життя за Україну, а інші під час війни наживаються невідомо якими способами… Чогось у списках Небесної Сотні та полеглих під Іловайськом чи в Донецькому аеропорту – жодного нардепа, натомість у списку мільярдерів і мультимільйонерів їх чимало…
Принагідно: 24 члени Палати Лордів Великої Британії загинули на фронтах Першої світової війни – лейтенанти, капітани, майори, полковники і навіть фельдмаршал. Поклали своє життя за батьківщину й 19 членів Палати Громад. Ані титули, ані посади не зупиняли їх, коли йшлося про долю Британії – загалом понад 100 членів обох палат вдягли військову форму. Воювали та гинули британські депутати й у Другу світову війну. А на додачу ні про які надприбутки ані парламентаріїв, ані урядовців, ані капіталістів, ані членів королівської родини у роки тих воєн не йшлося, навпаки, вся країна працювала в одному ритмі й віддавала для перемоги все, що було потрібно. Мабуть, не в останню чергу завдяки цьому ані кайзерові Вільгельму ІІ, ані біснуватому фюрерові не вдалося спровокувати внутрішній безлад в Англії. Що ж, Україна і в цьому сенсі, на жаль, не Британія.
Але повернімося до наших нардепів і їхніх статків. Як на мене, закономірною та доброчесною є пропозиція організацій волонтерів і ветеранів-фронтовиків до нардепів, міністрів і мерів щодо пожертви частини задекларованих статків на потреби захисту країни. Ця пропозиція набула за останній місяць різних форм – від листів до всіх політиків і чиновників з проханням пожертвувати десяту частину статків на військо (акція «Е-десятина») до персональних звернень на адресу грошовитих «суперпатріотів» з вимогою фінансувати побудову та придбання розвідувальних і бойових безпілотників. Як на мене, це той мінімум, за допомогою якого грошовиті депутати, урядовці й мери можуть, образно кажучи, «відкупитися» від суспільства. Бо в іншому випадку їх усіх раніше чи пізніше замінять зовсім інші люди, що матимуть, як колись у Франції Робесп’єр, заслужену репутацію «непідкупних». Тільки ж от проблема: Робесп’єр і його команда прийшли до влади рятувати країну разом із гільйотиною та революційними трибуналами…
А ще варто було би вже з наступного року запровадити електронні декларації не лише ректорів вишів, про що писати ЗМІ, а й усіх депутатів минулих скликань Верховної Ради, президентів і вищих чиновників – урядовців і голів місцевих адміністрацій усіх рівнів. Це було би надзвичайно важливо не лише в плані прозорості діяльності публічних осіб (адже й колишні знані політики залишаються публічними особами в очах суспільства), а й у сенсі посилення відповідальності «верхів» за свою діяльність. Бо ж набували дивовижні статки незбагненними способами не тільки нинішні можновладці, чи не так? Тим більше, що певна частина знаних персонажів минулих років утекла з публічної політики начебто в бізнес, а насправді – у залаштункову політику, і сьогодні грає або на боці влади, або на боці опозиції, або й на боці Путіна.
І, крім того, хіба не справедливою була б «е-десятина» з Кучми, Ахметова, Пінчука, Коломойського, Ющенка й інших діячів і депутатів минулих років?
Наостанок зауважу ще раз: нагромаджувати великі й величезні статки у злиденній воюючій країні – справа не лише аморальна, а й непрагматична. Бо ж у разі перемоги Кремля й Луб’янки у «гібридній війні» ці статки зійдуть на пси; чи, може, їхні власники вважають, що встигнуть утекти чи домовитися з Путіним? У такому разі вони не вчили історію й не знають, на що здатні «кремлівські чекісти» та чого варті домовленості з ними…
