Калейдоскоп двадцять п'ятого дня
Давно це було, але важливо й досі. У 1855 року англо-франко-турецькі війська розбили на річці Альма у Криму великий контингент російських військ. Захопили й карету командувача російської армії генерал-ад'ютанта О.Меншикова, в якій виявилися 50 000 франків, бібліотечка порнографічної літератури, нові чоботи та колекція жіночої білизни. Все це генерал покинув без жалю разом із тисячами поранених, яких потім французи відправили на лікування до Одеси.
«Своіх нє бросаєм». Усюди в Москві красується цей напис під літерою Z у колорадському забарвленні. Два слова з прийменником, а брехні на сотні років. Російська військова історія, як дитячий калейдоскоп, набитий уламками скла, які дзеркала пропаганди перетворюють на красиві візерунки. Приємно дивитися у вічко, не підозрюючи, що всередині. Калейдоскоп – народне надбання. Нам же вічко приладу ні до чого. Обстановка вимагає заглянути всередину візерункового міфу.
30 тисяч поранених солдатів віддали на милість французів у Москві 1812-го. У 1903 році здавали Порт-Артур, заповнений до країв зброєю та продовольством. Японці приймали майно одночасно рятуючи Тихоокеанський флот, затоплений разом із моряками. «Нєбросающіє» жбурнули їх у вир. Російські генерали завжди плювали на своїх солдатів, відправляючи їх на фарш, або залишаючи напризволяще. Так було у Першій світовій, так було й у Другій. В обох заштовхували у м'ясорубку війни не лише солдатів, а й власне населення. Знищували продукти, замість роздачі їх мирним жителям, виганяли худобу, щоб не годували своїх, що переходять на постачання до чужих. Про російських полонених і поранених вороги вітчизни частіше дбали більше, ніж вітчизна. Вітчизна ж страчувала і карала тих, хто вижив, «за зраду і пособництво». Давня традиція та нинішній скрєп! Чужі сири та своїх солдатів знищуватимуть без страху та докору. «Не вешать нос, гардемарины, дурна ли жизнь иль хороша». Головне боротися. І не важливо, добре чи погано бомбити мирні міста.
Російсько-радянська армія перемагала у двох випадках. Коли солдатів з лишком вистачало для заповнення ровів і траншей, або коли вона вела війну і союзі з іншими арміями. Талант маршала Г. Жукова полягає у блискучому поєднанні цих умов в одну. Знайдіть у Вікіпедії List of wars involving Russia і Ви зрозумієте - тут немає перебільшень.
Безліч величезних полотен, помічених літерою Z та лицемірною фразою, висять на вулицях Москви. Але їх не вистачить для загортання всіх «двохсотих», залишених гнити в українських посадках. «Своіх нє бросаєм». Як саме і кого саме ми тепер вивчили наочно. Можна не ритися в історії. Все лежить на поверхні, випускаючи сморід.
Олександр Прилипко
