Керований апокаліпсис: глобальні катастрофи і національна безпека
Ми ледве забули наслідки потужного землетрусу, що фактично знищив Гаїті три роки тому, пропустили поза увагою занепад цілих провінцій в Ефіопії внаслідок нечуваних посух позаминулого року, не зважили на здичіння кількох районів Пакистану через руйнації, викликані минулорічними повенями, як чергова природна катастрофа перетворила на хаос життя іншої країни. Постапокаліптичні сутінки згустилися над наступним регіоном…
Більшість експертів одноголосно стверджують, що кількість і інтенсивність екстремальних стихійних явищ зростає. І, скоріш за все, це зростання пов’язане із глобальними кліматичними і екологічними змінами. Принаймні, кількісні оцінки досить яскраво демонструють такі залежності.
Різні частини світу страждають від стихії. Щойно тайфун «Іоланда/Хаян» (доречи вже 25-ий цього року в цьому регіоні) зруйнував кілька Філіппінських провінцій і забрав життя близько 10 тисяч людей. Постраждало більше 3 мільйонів людей. Масштабні зсуви, викликані надлишковим зволоженням, відрізали постраждалі райони від допомоги. Загальні збитки ще підраховуються, але вже оцінюються більш як в мільярд доларів. Програма міжнародної допомоги вже розпочалася.
Останні місяці взагалі були багаті на стихійні явища. В серпні в Китаї пройшла найбільша за 20 років повінь: більше 2 мільйонів осіб зазнали збитків, більше 850 тисяч були евакуйовані, близько 100 людей загинули, тисячі будинків зруйновано і пошкоджено внаслідок підтоплень і зсувів. Одночасно в південних провінціях Китаю від посухи загинули посіви на площах більше 1 мільйона гектарів. Загальні збитки від повені і посухи було оцінено в 1,5 мільярди доларів.
В тому ж серпні безпрецедентна повінь на Амурі зруйнувала більше 3 тисяч будинків і завдала збитків на сотні мільйонів далекосхідному регіону Росії. Постраждало більше 100 тисяч осіб. Десятки тисяч мешканців залишилися в пошкоджених водою будинках напередодні зими. Водночас посуха в центральних та південних регіонах завдала шкоди рослинам на площах більше як півмільйона гектарів. Лише сільськогосподарські збитки від повені і посухи в Росії цього року оцінюються майже в 400 мільйонів доларів. Втрати інфраструктури складають принаймні в півтора рази більшу суму.
У серпні чергова масштабна повінь в Пакистані зруйнувала 5,5 тисяч поселень, загинуло більше 200 людей, 1,7 мільйонів зазнали збитків і втрат майна.
На початку вересня потужні зливи спровокували повені в США. В Колорадо повінь забрала життя 170 людей, більше 5 тисяч були евакуйовані, При тому, ще за місяць до того, в цьому ж штаті через потужні лісові пожежі постраждали більше 100 будинків, довелося евакуювати більше 6000 осіб, 4 тисячі гектарів лісу було знищено.
Найбільші за 40 років масштабні пожежі кілька тижнів в жовтні знищували екосистеми і інфраструктуру Австралії. Знищено більше 200 будинків, загинуло більше 170 осіб, кілька тисяч довелося евакуювати. Прямі збитки оцінюються більше як в 500 мільйонів доларів. А загальні збитки від пожеж цього року у світі складають близько 30 мільярдів.
Урагани Святий Юда і Хільда один за одним кілька тижнів завдавали збитків Північній Європі…
Поточні події і загальна ситуація обговорюються в урядових і міжурядових експертних групах, наукових колах і на міжнародних конференціях. Показово, що і реакція влади на масштабні стихійні явища в різних країнах різна: хтось вводить режим надзвичайного стану і звертається за міжнародною допомогою, хтось використовує системні механізми компенсації втрат, хтось ігнорує втрати і запускає в космос несправні газові запальнички. Ситуація виходить з під контролю: вплив катастроф на взаємопов’язані ринки та світову інфраструктуру є настільки потужним, що традиційні рятувальні операції та компенсаційні засоби вже не є дієвими.
Звичайно, постає питання – що далі? Чи може призвести ескалація природних катастроф до глобальної загибелі людства, до апокаліпсису? Аналіз надзвичайних ситуацій показує, що такий сценарій майже неможливий – глобальна катастрофа дуже малоймовірна. Але аналіз ризиків свідчить про інше – людству дійсно загрожує реальна небезпека. Існують два сценарії, через яки реалізується глобальна небезпека.
По-перше, це сценарій «екологічного доміно». Кілька надзвичайних ситуацій, навіть не дуже інтенсивних, можуть спровокувати взаємопов’язані природні зміни, які призведуть до екологічного колапсу цілих регіонів. Це, в свою чергу призведе до катастрофічних соціально-економічних наслідків. Це досить малоймовірний сценарій, якій потребує збігу в просторі і часі кількох подій, але зважаючи на високу вразливість антропогенно зміненого середовища і зростаючу кількість катастроф, не зважати на таку можливість ми не маємо права.
Другий сценарій є пов'язаним із некомпетентною системою управління безпекою. Ми можемо загинути не через одну потужну глобальну катастрофу, а через тотальну деградацію, спричинену нашою непідготовленістю до ескалації небезпек. До цього цілком ймовірно може призвести збільшення частоти і інтенсивності надзвичайних ситуацій, і відповідне збільшення розподілених втрат, на які ми не будемо встигати реагувати. Приклад Гаїті яскраво свідчить про можливість такого сценарію: навіть потужна зовнішня допомога не є дієвою в разі відсутності стратегії управління безпекою, вже три роки країна залишається зруйнованою і некерованою. Внаслідок минулорічних і позаминулорічних повеней в Пакистані постраждалі провінції фактично повернуто в до-індустріальний стан, довготривала політична криза заважає мислити стратегічно, тобто звертати увагу на щось, крім прямого реагування на збитки. Що буде на Філіппінах – покаже час.
Прогнозований апокаліпсис здається дещо нуднішим, але не менш страшним. Обнадіює те, що існує чітке наукове розуміння того, що відбувається, а тому в разі наявності політичної волі, ми можемо завчасно підготуватися. Якщо будемо дотримуватися вірної стратегії.
З огляду на тенденції, які ми спостерігаємо і прогнозуємо, ми маємо приймати вірні рішення на національному рівні. Згідно з поточною статистикою та довгостроковими прогнозами, частота надзвичайних ситуацій, їх повторюваність, а також інтенсивність їх негативних впливів істотно зростуть. А якщо взяти до уваги показники зношеності інфраструктури, швидкість заміни основних фондів, їх середній вік, неконтрольовані експлуатаційні навантаження, то можна стверджувати, що нас чекає схожа ескалація техногенних ризиків. Обидва «сценарію апокаліпсису» можуть реалізуватися в Україні.
Статистика подій цього року показує, що подих стихії ми відчуваємо на собі в достатній мірі. Тільки в першому півріччі ми відчули потужний вплив двох масштабних стихійних явищ: снігопадів кінця березня і штормових гроз, що супроводжувалися зливами в травні - червні.
Друге півріччя принесло нові катастрофи. У вересні в Арцизькому, Татарбунарського, Болградського і Саратському районах Одеській області внаслідок екстремальних опадів було зруйновано більше 100, пошкоджено більше 150 будинків і 800 присадибних ділянок, загинуло двоє осіб, більше 300 людей постраждало, пошкоджено кілька ділянок доріг, дамбу, інші інженерні споруди. Прямі збитки було оцінено в 170 мільйонів гривень.
За кілька днів потужна злива призвела до затоплення частини Кіровограду, були підтоплені більше 50 будинків, пошкоджено 50 автомобілів, постраждало близько 40 людей. Збитки від підтоплень оцінюються в 12-16 мільйонів.
23 вересня буревій зніс дахи з будинків в Самборі, пошкодив інфраструктуру і інженерні мережі, постраждало 50 будинків, двоє людей травмовані, збитки оцінюються в 2,5 мільйони гривень.
Окремо слід згадати питання біологічної безпеки: пов’язані із проблемами якості води епідемії менінгіту, гепатиту і кишкових інфекцій регулярно спалахують вже кілька років в Львівській, Житомирський і Рівненський областях, завдаючи суттєвих збитків в ситуації деградуючої системи охорони здоров’я.
Загалом за десять місяців поточного року наші втрати складають: 14 загиблих, 390 поранених, більше 5000 постраждалих, і 380-450 мільйонів гривень прямих збитків. В перерахунку на ВВП та кількість населення це перевищує втрати від надзвичайних ситуацій в середньому у світі.
Зараз ми чекаємо на початок зимового періоду і пов’язані з цим стихійні лиха, а відповідно, - і на нові втрати.
Як в контексті глобальних змін і регіональних викликів ми реагуємо на небезпеки? Аналіз діяльності реформованої Державної служби з надзвичайних ситуацій наводить на вкрай невтішні висновки. Ми, нажаль, наразі залишаємося в ситуації відбудови структури реагування на поточні події, залишаючи поза увагою питання управління ризиками і довгострокової безпеки. Це – стратегічна помилка. Саме питання безпеки є визначальними, бо довгострокові процеси визначають і тенденції виникнення екстремальних подій, і характер і обсяги втрат. Тому планувати витрати без врахування довгострокових чинників неможливо. Ситуативні рішення, реагування на чергову катастрофу є різновидом ігнорування небезпеки, що невідворотно призведе до збільшення втрат.
Світова практика свідчить, що стратегічні заходи з управління ризиками дозволяють зменшувати поточні збитки на 40-70%. Але головне – запобігти системній деградації господарства і інфраструктури внаслідок потужних впливів стихії. Наприклад, в нашому випадку, ми могли б заощадити лише в цьому році не менш як 200 мільйонів гривень, якщо б не запроваджували застарілої схеми цивільної оборони радянського зразка замість розбудови сучасної системи управління безпекою. А якщо стихія завдасть збитків, покрити які ми не зможемо, на нас чекає системна деградація, і ми перетворимося на вмираючу напівзруйновану територію? Ціна питань безпеки занадто висока…
