Хто Ви, пане Макроне?
Не можна сказати, що перший тур президентських виборів у Франції приніс особливі сюрпризи. У тому, що до другого туру виборів вийде Марі ЛеПен, практично ніхто зі спостерігачів не сумнівався. Так само ніхто не сумнівався, що в другому турі вона програє будь-якому іншому кандидату. Інтрига була тільки в тому, хто стане суперником лідера Національного фронту в фіналі президентських перегонів.
Москва явно розраховувала, що фіналістом стане республіканець Франсуа Фійон, який обіцяв скасувати антиросійські санкції, поліпшити відносини з Росією і зробити суворішим прийом мігрантів. Остання обіцянка, в разі виконання, загрожувала пересварити Францію з Німеччиною і деякими іншими членами Євросоюзу, що Кремлю було б тільки на руку. Тепер же мало хто сумнівається в перемозі у другому турі ЕммануеляМакрона, який позиціонує себе ні лівим, ні правим. Зате він - за збереження санкцій проти Росії і поглиблення європейської інтеграції. Не випадково голова зовнішньополітичного відомства ЄС ФедерікаМогеріні назвала Макрона «надією і майбутнім нашого покоління». Схоже, на нього сьогодні зробили ставку всі прихильники поглиблення євроінтеграції, і не тільки у Франції. Схоже, стратегія більшості французьких і європейських політиків зводилась до одного нехитрого гасла: «Аби не Марі ЛеПен!»
Тепер у таборі її противників панує ейфорія, що дуже нагадує ту, яка панувала в таборі прихильників Гіларі Клінтон напередодні президентських виборів у США. Чим все скінчилося тоді - відомо. Зараз єдиний шанс ЛеПен на перемогу, втім, вельми примарний, - це вкрай низька явка виборців. У спробі привернути на свій бік хоча б частину більш помірних виборців вона відразу ж після виходу в другий тур заявила про свій відхід з поста керівника Національного фронту, щоб виглядати більш респектабельною. Тільки навряд чи це щось змінить. Адже від партійного керівництва вона відмовляється тільки на час передвиборної кампанії. Завдання її противника - не зробити за ті два тижні, що залишилися до 7 травня, будь-яких непоправних, катастрофічних помилок, які б різко обвалили його рейтинг. Але Макрон, як показала передвиборча кампанія, вміє подобатися виборцям. Тому результат другого туру здається вирішеним. Згідно з опитуваннями, Макрону пророкують 62-64% голосів. А Фійон вже закликав своїх виборців голосувати за Макрона. Також, згідно з опитуваннями, 80% прихильників кандидата «Соціалістичної партії» БенуаАмона збираються голосувати за суперника Марі ЛеПен. Все питання лише в тому, скільки з них реально прийдуть на виборчі дільниці.
Зараз саме час поставити запитання, яку політику проводитимеЕммануельМакрон, якщо стане президентом Франції. З політикою Марі ЛеПен все більш-менш ясно. Вона обіцяє вивести Францію із зони євро, помиритися з Путіним і боротися проти американської гегемонії в Європі і в світі. Але ось що буде насправді робити Макрон, якщо стане президентом, поки що зовсім незрозуміло. Він очолює заснований ним рух «Уперед!». Віг дуже вже нагадує рух «Уперед, Італіє!» Сільвіо Берлусконі, кращого друга Путіна. Макрон, безперечно, популіст, причому ні лівий, ні правий. І передбачити, як він поводитиметься в конкретних кризових умовах, ніхто не береться.
Макрон - кандидат у президенти Франції є колективним продуктом всіх прихильників євроінтеграції з різних партій, протиставлений «ізоляціоністам» ЛеПен і Фійону і розкручений в рекордні терміни. Ще вчора мало кому відомий політик, який не мав популярності на загальнонаціональному рівні, сьогодні має всі шанси стати переможцем у другому турі виборів. Ставка на нього була зроблена в умовах, коли кандидат від партії соціалістів БенуаАмон через крайню непопулярність свого однопартійця, чинного президента Франсуа Олланда, не мав жодних шансів на перемогу і, в разі виходу в другий тур, міг програти там навіть Марі ЛеПен .
Макрон подавався як якийсь позапартійний кандидат, оскільки його рух був створенийсуто під передвиборну кампанію і виразної ідеології не має. Він експлуатував втому французів від традиційних партій. Макрон - це бізнесмен, колишній інвестиційний банкір, і в цьому, але тільки в цьому, він подібний до Дональда Трампа. На перемогу мали працювати як молодість 39-річного кандидата (у разі обрання Макрон стане наймолодшим президентом Франції за всю історію), так і його позиціонування «проти лівих і правих». Але остання обставина серйозно заважатимеМакрону при виробленні конкретної політики в разі, якщо він стане президентом Франції.
Колишній міністр економіки, промисловості та цифрових справ у 2014-2016 роках, він тим не менш мало асоціюється з непопулярним урядом в очах виборців. Макрон неодноразово заявляв про свою відданість ідеям європейської та атлантичної солідарності. Про Frexit при президенті Макроні доведеться на якийсь час забути. Він також є прихильником збереження в рамках Євросоюзу осі Париж - Берлін. Макрон - проізраїльський політик і виступає проти визнання незалежності Палестинської держави. Нинішній лідер передвиборної гонки у Франції заявляє про необхідність жорсткої боротьби з тероризмом. Що, до речі, передбачає посилення контролю над міграцією та збільшення фінансування поліції, спецслужб і армії. Макрон - прихильник обмеження іноземних інвестицій у французьку економіку, але підтримує торговельну угоду між Євросоюзом і Канадою. Однак його економічна політика не цілком зрозуміла. Неясно, наприклад, чи підтримує він скорочення податків або їх збереження на нинішньому вкрай високому рівні, чи виступає за скорочення або збільшення державних витрат. На ці гострі в контексті передвиборчої боротьби теми кандидат волів поки що прямо не висловлюватись.
Україна в разі обрання Макрона президентом, швидше за все, слід очікувати збереження лінії Олландащодо війни на Донбасі і необхідності виконання нездійсненних Мінських угод. Дипломатична і економічна підтримка України Францією збережеться, але на поставки французької зброї навряд чи варто розраховувати.
Головна небезпека для Макрона полягатиме в тому, що його прихильники можуть почати святкувати перемогу за кілька днів до вирішального голосування. І тоді може статися суперсенсація - перемога Марі ЛеПен, що, як вважає багато хто, стало б катастрофою для європейської і євроатлантичної єдності.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
