КНДР: хороших рішень більше немає
Конфлікт на Корейському півострові розвивається до все більш небезпечної стадії. Риторика сторін стає більш войовничою, а перспектив врегулювання не видно. Очевидно, нинішній етап протистояння замислювався Кім Чен Ином з метою надавити на західний світ, щоб він надав КНДР всебічну допомогу і гарантував незмінність його династії в супертоталітарній і фактично монархічній державі. Однак досить скоро гра зайшла занадто далеко, і Пхеньян реально отримав нехай невеликий, але досить дієвий ракетно-ядерний потенціал. І тут раптово з'ясувалося, що досягти якогось дипломатичного компромісу між Північною Кореєю і США в принципі неможливо.
Звичайно, можна спробувати ще раз провернути угоду за принципом «заморожування північнокорейської ракетно-ядерної програми в обмін на американо-японсько-південнокорейську продовольчу та іншу економічну допомогу». Але скільки таких угод вже зривалося. І навіть якщо деякі з них все-таки діяли формально протягом декількох років, це, як показав досвід, анітрохи не завадило помітному тепер всьому світу прогресу стратегічних військових програм КНДР. Слово Кім Чен Ина не варто і краплі води в Тихому океані. Будь-яка угода вимагає доказів, що північнокорейська ракетно-ядерна програма дійсно заморожена. З огляду на те, що більшість її об'єктів заховано під землею, а переважно гірський рельєф місцевості ще більше ускладнює спостереження, проконтролювати, дійсно ці об'єкти заморожені чи на них таємно ведеться якась діяльність, за допомогою національних технічних засобів практично неможливо. Відправка ж спостережних місій на територію Північної Кореї - річ абсолютно марна. Спостерігачі там нічого проконтролювати не зуміють і дбатимуть лише про збереження власних життів, фактично перебуваючи на положенні заручників, як це зараз відбувається зі спостерігачами на Донбасі. Адже режим Кім Чен Ина - набагато більш бандитський, ніж «ДНР» і «ЛНР», разом узяті. Не випадково, мабуть, у всіх випадках йдеться про «народні республіки».
Введені Радою Безпеки за згодою Китаю і Росії економічні санкції проти КНДР навряд чи будуть ефективними. Поки буде відкритий китайсько-корейський кордон і північнокорейські порти, судна з вантажами для Північної Кореї прибуватимуть у порти Китаю, а звідти проїдуть або через китайсько-корейський кордон, або на китайських суднах в порти КНДР. Так само Північна Корея при бажанні зможе експортувати свої товари через Китай, якщо той не буде суворо дотримуватися торгового ембарго. А в тому, що буде дотримуватися, є сумніви, і не тільки через китайську корупцію, що увійшла в приказку.
У будь-якому випадку, щоб економічні санкції вплинули на північнокорейський режим і його ракетно-ядерну програму, потрібно чимало часу. А у Дональда Трампа його вже немає. Кардинальне рішення щодо корейського питання треба ухвалити в найближчі місяці. Уже зараз у КНДР є ракети дальністю 3700 км, здатні досягти Гуаму. Не виключено, що Кім Чен Ин має і ракети з дальністю в 6700 км, які долетять до Аляски. Трамп явно не хоче чекати, коли у Північній Кореї з'являться ракети з дальністю близько 10 000 км, здатні доставити ядерну боєголовку в Лос-Анджелес.
Зараз, згідно з наявними витоками інформації, у США розроблений план завдання превентивного удару по військових об'єктах КНДР, перш за все по пускових майданчиках ракет, за допомогою надзвукових бомбардувальників В-1В, які базуються на Гуамі. При цьому витоки інформації покликані створити у публіки враження, що удар буде завдано тільки по ракетній складовій північнокорейської програми, а ядерні об'єкти не будуть порушені. Але ліквідація ракетного потенціалу КНДР без ліквідації її ядерного потенціалу проблеми не розв’яже. Адже у Кім Чен Ина навіть після знищення ракет все одно залишиться достатньо засобів доставки у вигляді літаків і ствольної артилерії, щоб завдати ядерного удару хоча б по Південній Кореї, чия столиця Сеул розташована всього за 40 км від демілітаризованної зони, в межах досяжності північнокорейської далекобійної артилерії. Тому можна припустити, що вже озвучений у ЗМІ план американського превентивного удару багато в чому носить дезінформаційний характер. Справжній план вочевидь передбачає завдання ударів по значно більшій кількості об'єктів, що належать не тільки до ракетного, але і до ядерного потенціалу КНДР. Швидше за все, мішенню стане і ядерний реактор у Йонбені, і можливі місця складування ядерних боєголовок. Тому, враховуючи, що немає гарантії, що всі такі склади вдалося виявити, американці, швидше за все, вдарять і по літаках і позиціях важких гармат - можливих носіях ядерних зарядів.
Тут самими стратегічними бомбардувальниками з Гуаму не відбудешся. Доведеться залучати всю авіацію, зосереджену в корейських водах, а також літаки з баз у Південній Кореї і Японії. Не виключено також, що спробують завдати точкового удар, щоб ліквідувати північнокорейського диктатора. І в будь-якому випадку така масштабна операція не обійдеться без значних жертв серед північнокорейської армії і цивільного населення, які будуть обчислюватися сотнями і тисячами загиблих. Але про це громадськості вважають за краще не говорити.
Думаю, що ймовірність того, що американці найближчим часом завдадуть превентивного удару по тих чи інших об'єктів у Північній Кореї, близька до 100%. А от імовірність того, що ця акція спровокує повномасштабну війну на Корейському півострові, значно менше. Можливо, вона становить близько 50% або навіть нижче цього показника. І США, і Південна Корея, і Японія - країни, найбільшою мірою зацікавлені в нейтралізації північнокорейської ракетно-ядерної загрози, звичайно, хотіли б, щоб усе обмежилося точковими ударами, без великої війни, жертви в якій можуть обчислюватися десятками і сотнями тисяч . Але жодної гарантії, що розвиток подій піде саме так, немає. Якщо Кім Чен Ин обмежиться лише символічною відповіддю, наприклад, пославши вцілілі ракети до Гуаму (шанси, що вони долетять і не будуть збиті засобами ПРО, близькі до нуля), або символічно провівши артобстріл військових об'єктів на південнокорейській території (але не Сеула), повномасштабної війни, швидше за все, вдасться уникнути. А ось якщо північнокорейська артилерія всією міццю вдарить по Сеулу, велика війна стане неминучою.
Ймовірно, розв'язки корейської кризи залишилося чекати місяць-два. Цей час Трамп витратить на концентрацію додаткових сил і засобів у районі Корейського півострова. Можливо, останнім етапом стане перекидання кількох піхотних дивізій у Південну Корею - на випадок великої війни. Американська адміністрація постарається переконати союзників, насамперед Сеул і Токіо, а також американську громадськість і Конгрес, у необхідності військової акції. Буде внесена Резолюція до Ради Безпеки ООН, що надає США і їхнім союзникам свободу дій проти Пхеньяна. Китай і Росія її передбачувано заблокують, але Трампа це не зупинить.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
